Володар «Гран-прі» леґендарної «Червоної Рути» загинув у ДТП в Кременці (ФОТО/ВІДЕО)

Це сталося два дні тому

У понеділок, 2 вересня, у Кременці загинув легендарний український бард, кобзар і бандурист Василь Жданкін.

Про це повідомив журналіст Михайло Маслій на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.

Він розповів, що Василь Жданкін в останні роки захопився їздою на скутері і пересувався в основному на цьому виді транспорту.

 

Близько 20:00, 2 вересня, Жданкін повертався додому і його збив автомобіль, буквально в декількох метрах від будинку.

[media=154752] [media=154753]

Василь Жданкін народився 23 травня 1958 року в Краснодарському краї.

У ранньому дитинстві переїхав з батьками в село Білокриниця, Кременецького району, Тернопільської області.

Закінчив середню школу в Кривому Розі, а після – Українську сільськогосподарську академію в Києві, Львівську консерваторію та Рівненський інститут культури.

Співати почав у Волинському народному хорі, а потім у Почаївській Лаврі та Тернопільській обласній філармонії.

У 1987 році створив квартет "Птах", у 1988-1990 році – працював в театрі-студії "Не журись!" у Львові.

У 1989 році вперше виконав публічно «Ще не вмерла Україна» на заключному концерті фестивалю «Червона Рута», на якому й хдобув Гран-прі.

Натисніть плей, щоб почути як вперше в Україні публічно заспівали гімн ще за часів СРСР

З 1990 року почав виступати з концертами в якості кобзаря. В останні роки жив у місті Кременець Тернопільської області і співав у церковному хорі Почаївської лаври.

Знявся в декількох українських фільмах, гастролював у багатьох країнах світу.

Як повідомляється:

Після Чернівців Василь став ледь не національним героєм.

Згодом упродовж довгих семи років займався "івановщиною", доки йому старець–чернець у далекому німецькому Мюнхені не відкрив очі, що це один із проявів сатанізму.

Щоб пережити "зіркову хворобу" і знову стати на ноги, якийсь час столярував при жіночому монастирі й співав у церковному хорі. Протягом шести років узагалі не співав через певні внутрішні протиріччя, апатію та депресію.

Не ладилося й сімейне життя. Але, на щастя, у вірі в Бога знайшов себе і своє місце в житті. До остатку шалено тішився своїми дітьми – Христинкою і Настею, дружиною Іриною, внуками. І хотів, хотів співати…",- ідеться у дописі.

Радіо Трек: НОВИНИ