Тортури, які не використовували навіть у таборах: Лікарчук пояснив, чому 183 бали на НМТ - це діагноз
І висловився про вчительку, яка склала на такий бал НМТ з історії
Днями інформаційний простір вибухнув новиною: досвідчена вчителька й методистка з 18-річним стажем склала тест «лише» на 183 бали. Соціальні мережі одразу вибухнули диванною експертизою та праведним гнівом:
Як це так? Чому не 200? Чому може навчити такий вчитель?
З цього приводу свою думку висловив відомий український освітянин Ігор Лікарчук:
Моя думка абсолютно протилежна. Пані Оксана Поліщук - чудовий учитель. Стверджую так, навіть не знаючи її особисто.
Ігор Лікарчук так обґрунтував свою думку, порівнюючи сучасні тести зі змаганнями з чищення картоплі:
Уявіть собі грандіозне видовище: кулінарний конкурс, де звання «Шеф-кухар року» присуджують тому, ….хто за три хвилини бездоганно й блискавично начистить відро картоплі.
Переможець, який продемонстрував дива моторики та автоматизму, отримує омріяний кубок. Ах і ох! Аплодисменти!
А тепер чесне запитання: чи робить ця швидкісна процедура людину Митцем кулінарії? Чи здатна вона після цього створити гастрономічний шедевр, розробити унікальну концепцію ресторану, тонко поєднати смаки чи бодай зварити з тієї картоплі щось вишуканіше за банальне пюре-грудкувату масу?
Думаю, що ні!
На думку громадського діяча, сучасний тест з історії перетворився на ті самі змагання з чищення картоплі на швидкість під цокання таймера.
Сучасна тестовізація освіти , прикриваючись гаслами про «об'єктивність та цифровізацію», здійснила грандіозну підміну понять. Глибоку, людиноцентричну та світоглядну дисципліну спробували виміряти лінійкою для швидкісного клікання комп'ютерною мишкою.
Лікарчук вважає, що насправді НМТ перевіряє якість «завантаження» у короткотермінову пам'ять ізольованих, сухих фактів, вміння розпізнати фізіономію якоїсь історичної особи, вгадати зображення якоїсь будівлі чи назву монети.
На думку освітянина, учень (або вчитель, який вирішив пройти це випробування) має продемонструвати не розуміння логіки історичного процесу, а вміння вгадати, яка саме відповідь вважається правильною в межах затвердженого шаблону.
Тож Лікарчук стверджує, що справжній учитель історії вчить мислити. Його завдання - не змусити визубрити дату, а навчити розуміти, чому сталася та чи інша подія, до яких наслідків для нації вона призвела і які уроки ми маємо винести з неї сьогодні, в умовах жорстокої війни за незалежність.
Учитель формує історичну свідомість, громадянську позицію та імунітет проти ворожої пропаганди. Він виховує захисника Батьківщини та мислячого громадянина, а не біоробота, здатного безпомилково проходити цифрові лабіринти.
Тому 183 бали досвідченого педагога - це не поразка. Це діагноз самій системі оцінювання, яка за красивим «фасадом» цифрових звітів і таблиць переведення балів втратила головне — живу людину, яка думає, і вчителя, який цю людину творить.
Думки автора підтримало чимало коментаторів:
4 предмети за чотири години - ТОРТУРИ, яких навіть не використовували у концтаборах. За 1 годину дитина має налаштуватися і перейнятися всієї предметною сферою. Я за НМТ, але той формат і спосіб, який існує сьогодні - психологічний пресінг, своєрідні тортури.
Я взагалі була в шоці від питань з історії. ЖОДНОГО з них по суті історичного процесу, причинно-наслідкового аналізу.
Авторка на прикладі історії показала головну проблему нашої системи тестування, але якщо подивитися на українську мову — там ситуація абсолютно аналогічна
А чи не пора повертатися до ЗНО, коли дитина спокійно складала тест з одного предмета????? Війна вже йде 5-й рік, не відомо, коли це все закінчиться, а для сучасних дітей це велике перевантаження!!!!!
Зміст запитань на тестах з історії жахливий. З кожним, коли бачу скиди, задаю питання: навіщо ми з дітьми вчили те, що ніхто не питає. Там немає історії ...на жаль
Радіо Трек: НОВИНИ