Священник написав про «Охматдит» і немовлят, яких він там хрестив: по 2-3 рази на день

Хрестив і хоронив

Цей текст публікує «Вісник гори Почаївської». Як можна зрозуміти, автором є священник Василій Колб.

Подаємо без змін:

Охматдит для мене не просто дитяча лікарня…

 

З 2011 - 2014рр я їздив туди по 2-3 рази на день, як невідкладна швидка допомога для звершення Таїнства Хрещення над немовлятами які знаходились в тяжкому стані в реанімації.

 

Я памʼятаю Євгенчика і його батька, який кожні 5хв вибігав з реанімації щоб ніхто не бачив його сліз.

Я памʼятаю сльози радості мами дівчинки Анастасії. Памʼятаю як малеча під час Хрещення (на 11-ий день від народження) вперше відкрила свої карі оченята.

 

Я не забуду дівчинку Катрусю з Кишинева, якій робили операцію, яку ще ніхто в світі не практикував. Я памʼятаю як через пів року на Пасху востаннє провідував її в реанімації.

 

Я не забуду Богданчика, появу на світ якого батьки чекали 8 років. Памʼятаю як трепетно молилися його батьки під час Хрещення. Я дуже добре памʼятаю, як через 8 днів я не міг почати чин похорону бо не міг впинити сльози і промовити бодай слово.

 

Я памʼятаю Максимчика, його маленьку труну на задньому сидінні свого авто. Я пам’ятаю всі свої емоції дорогою на кладовище.

 

Я памʼятаю і Олександра і Ірину і Олексія і Ксенію… Я їх всіх памʼятаю!

 

Закінчилася комендантська година. Вже встало сонце, а заснути я так і не зміг.

 

Я всю ніч згадував малюків яким врятували життя саме в цій лікарні – Охматдит.

Я згадав всіх тих у кого не було шансів на життя, але лікарі боролися за них кожного дня.

Я згадав всіх тих малюків, яких я в Охматдиті і Хрестив і хоронив…

Я впевнений, що ці маленькі янголята бачать все.

Я вірю, я хочу вірити в те, що вчорашній обстріл лікарні поверне хід історії в цій війні.

 

Таке неможливо простити! ЗСУ, ми молимось, ми донатимо, ми віримо в вас!

Радіо Трек: НОВИНИ