12 липня - свято Петра і Павла: про мандрики, копання Петра і небезпечний голос зозулі

Відзначають це свято сьогодні православні християни

Хто такі Петро і Павло?

Петро - це перший апостол Ісуса Христа, один з троьох найбільш наближених до нього учнів. До того, як стати учнем Христа, його звали Симоном і був він рибалкою, мав сім’ю і проживав у місті Капернаумі ( колишнє місто в Ізраїлі). З Ісусом Христом Симона познайомив молодший брат - майбутній апостол Андрій первозванний, який був учнем Іоанна. 

Коли Господь побачив Симона, він відразу помітив його твердий та наполегливий характер і дав йому нове ім’я «Кифа» (означає «скеля», "камінь"), що перекладається на грецьку як "Петро". 

Павло - теж один з 12 апостолів Ісуса Христа. Походив з єврейської одини, мав перше ім'я Савл, очевидно названий на честь першого єврейського царя – Саула. Народився в місті Тарсі в провінції Кілікії у Малій Азії, яке тоді славилося своєю грецькою академією і освіченістю своїх мешканців. Павло здобув освіту юриста і належав до релігійної партії фарисеїв, що активно боролася проти християнства. Крім цього, Павло за єврейським звичаєм вивчив ремесло робити намети, яке потім допомогло йому заробляти на прожиток власною працею під час проповіді християнства.

Під час своєї подорожі до Дамаска з метою переслідування християн Павло мав видіння, після чого став невтомним апостолом християнства. Опівдні в дорозі його й супутників несподівано осяяло світло з неба.

Павло упав на землю і почув небесний голос: «Савле, Савле, чому ти мене переслідуєш?». На що Савло сказав: «Хто ти, Господи?». Й почув відповідь: «Я Ісус, що його ти переслідуєш. Встань же та йди в місто і тобі скажуть, що маєш робити».

Тож Павло став місіонером.

Звичаї українців, пов'язані зі святом Петра і Павла

Святом апостолів Петра й Павла (12 липня) завершується, цикл свят, що припадають на період літнього сонцестояння. У цей день закінчується піст Петрівка, який тривав кілька тижнів. 

Гуцули вважали добрим знаком, коли свято Петра і Павла припадало на середу, — тоді, казали, треба чекати гарного року.

Свято Петра дуже шановане серед українців. До цього дня білили і прибирали хати, образи прикрашали свіжими рушниками, підмазували долівку, білили та розмальовували піч. До церкви йшли у святковому одязі, дівчата плели вінки з волошок і маків.

Петро й Павло вважалися покровителями скотарів, тому до свята обов’язково пекли мандрики (мандриґи) пастушкам.

Мандрики

Це коржики із пшеничного тіста, маслянки, зібраної під час Петрівки та перевареної сироватки, а також у них додавали сир та яйця.

Назву коржиків пов'язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав. Тож після 12 липня вона перестає кувати.

 

Ще люди з цього приводу казали, що зозуля «мандриком подавилася», але якщо її кування чути було й після Петра, то це вважали на нещастя.

У Карпатах та на Прикарпатті пастухи влаштовували свято на вигонах та полонинах: пекли мандрики, веселились, змагались, танцювали. Проводили обряд «копання Петра»:

викопували в землі по периметру квадратну канаву (куди, сівши, можна було опустити ноги), а всередині на траві накривали «стіл» з наїдками.

Співали пісень.У деяких регіонах молодь влаштовувала ритуальні гойдалки у лісі чи гаю.Втім основний мотив свята - це початок жнив.

У жнива казали, що святі апостоли спостерігали за людьми, а потім, порадившись з Богом, «парували» людей: ледачій дівці — роботящого хлопця, а роботящій — лежня, бо якщо навпаки, то ледарі з голоду помруть. А ще люди вірили, що святий Петро носить ключі від раю і має силу впускати туди благочестивих людей (хто батька і матір шанує, щосуботи купається). 

Радіо Трек: НОВИНИ