Зеленський & Разумков, Let Your People Go… (ФОТО/ВІДЕО)

Home (AK)

Сергій Литвиненко – так звати народного обранця – днями натиснув кнопку за свого товариша, якого чомусь не було на місці під час голосування.

Голосували за включення до порядку денного певного питання. Йшлося про розгляд законопроєкту.

Просто питали депутатів, чи згодні вони той законопроєкт розглянути чи ні. Литвиненко проголосував «За». Двічі – за себе, і за сусіда.

Виник скандал.  Аж до того, що Сергій Литвиненко міг навіть скласти повноваження.

 

Нагадаємо, він – мажоритарник, який представляє округ №156 на Рівненщині (Березнівський, Костопільський та Сарненський райони).

 

Якби він відрікся – під тиском – від мандату, то в окрузі №156 довелося б проводити перевибори.

Однак, партія зжалилася. Сьогодні Литвиненко публічно покаявся перед ВРУ, «Слугою народу» та Україною, а потім записав це коротке звернення.

Подивіться

Натисніть плей для перегляду 30-секундного відео

Отже, депутат сам наклав на себе покарання.

Каже:

- Буду перераховувати свою місячну зарплату в благодійний фонд.

Напевно, йдеться про одноразове перерахування зарплати за цей місяць.

Але…

Чому лише зарплатня?

 

Чому депутат привселюдно не відрубав собі руку, якою вчинив зухвалий акт кнопкодавства?

 

Хай би зробив це просто на трибуні ВРУ, у прямому ефірі. Аби всім була наука.

З іншого боку…

Якщо депутат може легко жити в Києві без зарплати, то навіщо «Слуга народу» піднімає питання про підвищення всім їм жалування до 100 000 грн/міс.?

Зрозуміло, що в нас «революційна ситуація», «треба наводити порядок» і т.п., але…

Зеленський, Разумков і Ко. ви бачите, що все воно йде кудись не туди і люди злітають з котушок?

Подивіться, що ви робите:

Ви тримаєте людей у Верховній Раді, яка була збудована для потреб УРСР. Країни, де депутати не сиділи місяцями в Києві, а працювали щоденно: у полі – комбайнерами, чи на фермі – доярками, чи керівниками заводів, парторганізацій та виконкомів.

 

Тобто люди тоді жили собі нормальним життям, а до Києва приїжджали лише періодично на короткі сесії, аби тут прийти, проголосувати і розійтись чи роз’їхатися по домівках.

Це будівля не пристосована до іншого.

Ось що кажуть джерела про ті часи:

Народні обранці двічі на рік (на один-два дні) збиралися в Залі засідань у будинку по вулиці Кірова, (тепер — вул. Грушевського) і фактично лише схвалювали підготовлені Президією ВР УРСР та погоджені з ЦК КПУ законопроєкти.

 

Депутати поєднували свою роботу у ВР з іншими видами діяльності.

Іще раз уточнимо: раз чи джва на рік приїжджали народні обранці під купол до Києва.

Приїжджали, аби протягом одного-двох днів – у цій самій залі – проголосувати, погомоніти і роз’їхатися.

На пів року.

Нині ж ви постійно тримаєте 450 осіб в абсолютно непристосованому для цього приміщенні.

 

Не пристосованому для тривалого (з дня у день) перебування в цих стінах.

 

Очевидно, що їм починає робитися недобре.

При цьому ви говорите про «країну в смартфоні».

І депутати там реально сидять куняють, занурившись головами в смартфони.

Для чого?

Відпустіть їх по домівках.

 

Нехай отримують всі законопроєкти електронкою. Нехай подають свої пропозиції онлайн. Нехай влаштовують собі вечірні скайп-конференції.

 

Нехай працюють собі без відриву від виробництва та діяльності за основним місцем роботи.

Так, давайте заберемо цю надуману «професійність» парламентарів.

Що заважає їм та Україні показати всьому світові приклад справжньої ефективної роботи народних обранців, які працюють не за гроші, а за ідею? Як справжні «слуги народу».

 

Хай собі живуть і працюють на місцях. Хай приїжджають лише періодично на засідання своїх комітетів і раз на квартал – на тижневі сесії, аби організовано проголосувати за всі закони.

Так буде набагато ефективніше. І дешевше.

Депутатам тоді можна буде взагалі скасувати зарплати і платити лише за відрядження, транспорт та проживання в готелях. Плюс виплата всім мінімалки щомісячно та оплата канцелярії.

 

Подумайте, яке це комплексне рішення.

 

Як ефективно воно відсікає від ВРУ шахраїв, та приводить у Раду саме тих, хто реально хоче там працювати.

Подумайте, інакше люди просто почнуть вити, якщо їм доведеться ще пару місяців сидіти безвилазно у ВРУ. А потім ще пару місяців, а потім ще.

Максимум до Нового Року, а далі – переходьте на запропонований вище графік роботи і справді народне депутатство – без відриву від основного місця роботи: у полі, біля станка, весільним фотографом, журналістом, бізнесменом, музикантом і т.п.

 

Це реально – вихід. Не вірите?

Запитайте у Литвиненка.

Від Редакції:

АК – це авторська колонка. Усі оцінки та думки в матеріалі – авторські

Радіо Трек: НОВИНИ