«Слово із трьох літер», або Засилля абревіатур, як ознака тоталітаризму? (АК)

Колонка Несенюка

Насправді, першим на це звернув увагу ще Орвелл у своєму творі «1984», де описувалося тоталітарне суспільство майбутнього.

Там, серед іншого, панував т.з. «Новояз».

Прикладами «Новоязу» сьогодні є неприродні слова-покручі типу «Членкиня» чи «Послиця», але також й абревіатури типу «ЦПМСД» замість гарного й мелодійного слова «Поліклініка»

Власне у цьому почварному «ЦПМСД» втілено головну суть т.з. «Медичної Реформи», яка тепер всій Україні починає вилазити боком.

Однак Микола Несенюк пише про дещо інше. Йому слово:

Ну, чому, бляха?

Прочитав оце повідомлення про те, що один ВПО зарубав сокирою п’ятьох ВПО, і задумався. Бо настільки тупий і неосвічений, що не збагнув одразу, хто такі ВПО.

Так само я часом не здогадуюсь, про що йдеться коли чую, що бійці ССО знищили ворожі БТР і БМП, що знаходилися на ТОТ.

Скажете, що так було завжди? Що слова на кшталт КГБ, ГПУ, МВД та інші споконвіку були у нашій мові?

Згоден, але ніколи цього не вітав. Бо навіщо замінювати трьохлітерними скороченнями цілком зрозумілі слова?

Виявляється, треба.

Бо назвати солдата дезертиром не хочеться — краще сказати, що він здійснив СЗЧ.

 

Повідомити, що до війська у нас тепер забирають людолови, якось незручно. Краще сказати, що це ТЦК.

Та що я розповідаю — самі подивіться новини чи поговоріть зі знайомими і переконаєтесь, наскільки часто у нас вживають оті слова із трьох літер, причому чи не щодня виникають нові.

Можливо, я вже старий і тому мені ліньки дізнаватися, хто такі чи що таке ОШБ, РЕБ, НРК, якими ЗСУ вчора вразили ворога.

Ну чому, бляха, ЗСУ, а не українське військо чи українська армія? Чому ТРО, а не добровольці? Ще трохи і я взагалі не буду до кінця розуміти, про що повідомляють новини.

Хіба що підключати штучний інтелект, для якого у нас ще поки не придумали слова з трьох літер.

Навіть дивно, як без отих слів обходились наші класики. Днями перечитував збірку віршів Степана Руданського і не побачив там жодного слова із трьох літер.

Так само і у Шевченка, Франка, Котляревського…

Скажете, що це було у позаминулому столітті? Але ж і у минулому столітті поети і письменники без них обходились.

Принаймні ними не зловживали. Не те що тепер, коли простір для творчості у створенні нових і нових трьохлітерних слів практично безкінечний.

А коли що, то можна обійтися тим самим словом із трьох літер, яке всі знають і яке до всього підходить.

 

І думати не треба!

Радіо Трек: НОВИНИ