«Слово із трьох літер», або Засилля абревіатур, як ознака тоталітаризму? (АК)
Колонка Несенюка
Насправді, першим на це звернув увагу ще Орвелл у своєму творі «1984», де описувалося тоталітарне суспільство майбутнього.
Там, серед іншого, панував т.з. «Новояз».
Прикладами «Новоязу» сьогодні є неприродні слова-покручі типу «Членкиня» чи «Послиця», але також й абревіатури типу «ЦПМСД» замість гарного й мелодійного слова «Поліклініка»
Власне у цьому почварному «ЦПМСД» втілено головну суть т.з. «Медичної Реформи», яка тепер всій Україні починає вилазити боком.
Однак Микола Несенюк пише про дещо інше. Йому слово:
Ну, чому, бляха?
Прочитав оце повідомлення про те, що один ВПО зарубав сокирою п’ятьох ВПО, і задумався. Бо настільки тупий і неосвічений, що не збагнув одразу, хто такі ВПО.
Так само я часом не здогадуюсь, про що йдеться коли чую, що бійці ССО знищили ворожі БТР і БМП, що знаходилися на ТОТ.
Скажете, що так було завжди? Що слова на кшталт КГБ, ГПУ, МВД та інші споконвіку були у нашій мові?
Згоден, але ніколи цього не вітав. Бо навіщо замінювати трьохлітерними скороченнями цілком зрозумілі слова?
Виявляється, треба.
Бо назвати солдата дезертиром не хочеться — краще сказати, що він здійснив СЗЧ.
Повідомити, що до війська у нас тепер забирають людолови, якось незручно. Краще сказати, що це ТЦК.
Та що я розповідаю — самі подивіться новини чи поговоріть зі знайомими і переконаєтесь, наскільки часто у нас вживають оті слова із трьох літер, причому чи не щодня виникають нові.
Можливо, я вже старий і тому мені ліньки дізнаватися, хто такі чи що таке ОШБ, РЕБ, НРК, якими ЗСУ вчора вразили ворога.
Ну чому, бляха, ЗСУ, а не українське військо чи українська армія? Чому ТРО, а не добровольці? Ще трохи і я взагалі не буду до кінця розуміти, про що повідомляють новини.
Хіба що підключати штучний інтелект, для якого у нас ще поки не придумали слова з трьох літер.
Навіть дивно, як без отих слів обходились наші класики. Днями перечитував збірку віршів Степана Руданського і не побачив там жодного слова із трьох літер.
Так само і у Шевченка, Франка, Котляревського…
Скажете, що це було у позаминулому столітті? Але ж і у минулому столітті поети і письменники без них обходились.
Принаймні ними не зловживали. Не те що тепер, коли простір для творчості у створенні нових і нових трьохлітерних слів практично безкінечний.
А коли що, то можна обійтися тим самим словом із трьох літер, яке всі знають і яке до всього підходить.
І думати не треба!
Радіо Трек: НОВИНИ
