Шокова терапія Ксенії Юрченко (11 ФОТО)

Про минулу ніч

Оксана Юрченко написала черговий блог.

Про наболіле. Подаємо без змін:

ШОКОВА ТЕРАПІЯ


Відірвані руки, ноги, розмазаний по асфальту мозок і калюжі крові снились мені усю ніч.

Хоч, здавалось би я, мала вже звикнути, і мене вже навіть не нудить при перегляді.

Але вчора півночі переглядала фото та звіти патрульних про Сарненську ДТП тож це не оминуло підсвідомість.

Як цей 20-річний хлопець  буде жити, знаючи що стількох людей – позбавив життя? Що поламав стільки доль?


Він виявився тверезим, хоч любителів оковитої за кермом у нас хоч греблю гати.

Зведення за ніч – 22-річний водій Porsche Cayenne двічі сів за кермо нетверезим.

Уперше його зупинили за порушення ПДР і він отримав першу 130-ту (за керування в стані сп'яніння), а вже за годину він знову потрапив на очі правоохоронцям, у яких не було законних підстав евакувати машину  і цього разу водій "надув" 0, 81 проміле (допустима кількість 0. 20) що стало підставою для ще одного протоколу. Ну подумаєш – 20 штук... 


Ще одна 130-та на його ровесницю, яка взагалі ніколи не отримувала водійського посвідчення, вирішила покататись  і рухалась без увімкненого світла фар в темну пору доби.

Але зупинятись, як і визнавати свою провину дівчина аж ніяк не хотіла.

Дивлячись на її групу підтримки я вкотре пошкодувала, що на жаль, бикування – не є законною причиною пострілу в коліно. Гуманні у нас все такі закони. 


Скільки ще треба жертв у цій війні на дорозі, щоб у людей увімкнувся хоч якийсь  інстинкт самозахисту?

Якими мають бути штрафи, щоб тіло, яке випадає з машини не казало:

 "Пив і буду пити, що мені твої 10 тисяч?"



Якою має бути рекламна кампанія і шокотерапія, фото яких трупів треба порозвішувати по дорогах, що б чарка застрягала в горлі у водіїв?

"Це станеться з усіма тільки не зі мною, проскочу!" - так думають всі водії, яких потім зішкрібають з асфальту.


І що прикро. В той самий час, коли навколо стільки біди й хвороб, люди добровільно наражають себе і близьких і часто зовсім незнайомих їм людей на страждання.

Тупість? Ницість? Безпечність?

Та хай би вбивались, чорт з ними, але ж вони тягнуть за собою ще невинні жертви.

Тіла лежать на дорозі, в калюжах червоної крові, над ними рій мух.

 

Напівзаплющені очі в яких застиг жах і усвідомлення неминучого, неприродно зігнуті кінцівки, заюшені голови та мозок по асфальту.

 

Сон?



На жаль, це страшна реальність.

Реальність, з якої один вихід і шанс лишитись живим – дотримуватись ПДР і закликати дотримуватись інших.

Фото – Роман Сардак 

 

Радіо Трек: НОВИНИ

Поширити в Facebook