Що робити, коли НАТО розвалюється: робоча модель «Швейцарської Армії» для України (ФОТО)
Починати варто вже? Grand Reserve (АК)
Україна потерпає від браку – достатньо вмотивованих бійців на фронті, від браку – достатньо кваліфікованих працівників у тилу, але головне – від браку розуміння та бачення як перетворити Націю на єдиний згуртований організм у протистояння із набагато сильнішим ворогом.
Допоки саме Ворог робить найбільше – для об’єднання України, але скільки ще так зможе продовжуватися?
Свого часу ми писали про переведення всього чоловічого населення на ведення служби «Вахтовим Методом» по 6-12 тижнів на рік – з регулярною перепідготовкою у тилу та постійною готовністю долучитися до виконання бойових задач.
Про «GR» можна прочитати ТУТ
Нині ж пропонуємо цікавий матеріал від Олега Соколова, який докладно описує схему функціонування «Швейцарського війська». Схему, яка теж передбачає – тотальне залучення ВСІХ чоловіків, але…
Наскільки ж РОЗУМНО все продумано:
Що робити, коли НАТО розвалюється?
Уявіть собі державу з найбільшим у світі відсотком населення, яке перебуває в армії. Держава, в якій усі чоловіки від 20 до 50 - військовослужбовці.
Держава, здатна розгорнути з 22-тисячної за дві-чотири години 650-тисячну, а за дві доби – 1,7-мільйонну армію, прекрасно навчену, організовану і дуже непогано озброєну (для прикладу – армія США – 1,3 мільйона плюс такий самий резерв, армія Китаю – 2,4 млн, плюс 1 млн. резерв). Ні це не Україна майбутнього. Це Швейцарія сьогодення.
В армії Швейцарії служать по 30 років
Майже вся ця моторошна, озброєна до зубів країна, від Женеви до Давоса, від Цюріха до Лугано - височенні гори, вириті тунелями, протиатомними сховищами, сховищами зброї, «засіками батьківщини», і ракетно-артилерійськими опорними вогневими точками, врізаними в граніт.
Армія Швейцарії - не єдина країна у світі, що має кадрово-міліційну структуру. За цим же принципом (у деякому наближенні) побудований, наприклад, Бундесвер, який є по суті якимось величезним аналогом радянських «кадрованих» дивізій.
Тобто система – «трохи солдатів + багато кадрових офіцерів і унтерофіцерів + резервісти на громадянці + навчальні збори = розгортання тільки, коли треба».
Відмінність же швейцарської – у доведенні до абсолюту ідеї «народ і армія єдині». Виглядає це так. Кадрових військових у країні всього близько 9000, переважно в авіації.
Тих, хто перебуває на службі та перепідготовці, - приблизно 10-15 тис. одноразово. Солдат призивається на 90 днів у так звану Rekrutenschule - Ecole de recrue.
Після закінчення держава віддає бійцеві особисту зброю з двома повними магазинами (гвинтівка та/або пістолет), «консерву міністра», три комплекти форми на всі пори року, спорядження, бронежилет і каску, з якими він і вирушає додому. Зберігає він його як хоче - ніхто перевіряти не буде.
До 32 років солдат перебуває в положенні «аусцуг», до 42-х «ландвер», і до 50 – «ландштурм».
Рядовий аусцуг за 10 років проходить у своїй частині вісім зборів по три тижні, ландвер – тричі по два тижні, ландштурм – 1 раз по два тижні.
Щойно виповнюється 51 рік, тебе офіційно звільняють з армії, забирають гвинтівку, пістолет і «консерву», і дарують споряджений помповий дробовик і мобілізаційний припис – на випадок БП і тотальної мобілізації.
Особливість швейцарської армії – посилена підготовка офіцерів – резервістів. Охочі стати офіцерами проходять додаткові збори – кожен ранг – приблизно 100 днів у сумі.
Цим, до речі, користуються, на превеликий жаль роботодавців (особливо Банківської Асоціації), усе начальство - від СЕО до дрібного начальника відділу.
Причина в тому, що грамотно потрапивши на збори, можна полежати за кулеметом і водночас поспілкуватися з потрібними людьми, вищими, поточними або можливими колегами, корисними політиками-депутатами, та й просто із сусідом, бо ніхто не може ухилитися від служби, зовсім ніхто – ні студент (та прямо з аудиторії, запросто), ні сам президент, якщо вони чоловіки.
А знаєте, який військовий бюджет країни в 7.5 млн населення? – п'ять млрд доларів – майже 20 відсотків. Що на озброєнні? Понад 800 танків і бронемашин (420 Леопардів-2, 150 М-109). У країні завдовжки всього 300 км 14 ескадрилій з більш ніж 350-ма бойовими, 120 навчальними літаками і 100 вертольотами!
Парк постійно оновлюється, такого як, наприклад, в американській армії, коли пілот часто молодший за свій літак, тут не допускають.
Неліквіди і ретельно відремонтовану та відновлену армійську зброю держава продає громадянам зі значною знижкою, причому особливо пропонує її жінкам, реєстрація найпростіша, і тільки для нової, купленої в магазині.При купівлі з рук – не потрібна.
За обережними оцінками тільки армійської зброї, карабінів-напівавтоматів і мисливської зброї на руках у населення – до півтора мільйона.
Плюс приблизно два мільйони пістолетів.
Четверте місце у світі за стволами на душу населення і друге за відсотком населення зі стволами.
Як служить солдат? Начебто непогано – два вихідних на тиждень зі звільненням, сортири не будує, картоплю не чистить, посуд не миє, паркани не фарбує - все роблять приватні фірми.
А тепер узагалі присядьте – він навіть у караул не ходить!
Периметр військової частини сторожать також приватні охоронні фірми! Підйом о 5:00, і далі - все бігом.
З перервами на поїсти і в туалет – суцільна війна – фізпідготовка, стрілецька, рукопашна, водіння, техніка, альпінізм і знову по колу. І так до відбою.
А відбій – о 24:00. А о 5:00 – знову підйом.
У разі неявки за повісткою (сесія, весілля, запій, відпустка тощо) світить штраф і в'язниця за такою моторошною статтею, що пересічний свісс може ставити хрест на кар'єрі.
Його більше ніхто і ніколи на пристойну роботу не візьме. Білий квиток? Ти сліпий, хворий або емігрант? Отримай 3-відсотковий податок на утримання армії.
Пацифіст-альтернативник?
Отримуй ті самі повістки, але на розгрібання муніципального сміття, і в півтора раза частіше.
Працюєш за кордоном і без причин забув/не дістався до зборів? Див. вище – в'язниця твій дім.
Далі. Спокійна тиха країна? Міф!
Друге місце у світі (невоюючому) за смертністю від вогнепальної зброї на душу населення! Утім, справедливості заради – це підсумок надконцентрації стволів.
Якщо в решті Європи на нехлюя, злодюжку чекає сковорідка в лоб, то у Швейцарії - СІГ, Сфінкс, або Глок.
Швейцарська Конфедерація – держава доволі маленька і танкодромів у її армії всього два. Один із них розташований у гірській долині Вільхенальп. Він існує понад 40 років, але модернізований за останнім словом електронної техніки і вважається найбільшим у Європі.
Снігові скелі гірського масиву Тодді, що оточують невеличку долину, перевищують необхідні за технікою безпеки 500 метрів і є чудовим природним бар'єром під час стрільби бойовими снарядами.
Помітний величезний ангар із механічними майстернями для двадцяти бойових машин на кшталт німецького важкого модернізованого танка «Леопард» і легких танків SP 2000 шведського походження. А на п'єдесталі застиг англійський «Центуріон».
У швейцарській армії служать лише 3,5 тисячі кадрових військових: офіцери Генерального штабу, унтер-офіцери і солдати спецпризначення та військової поліції.
Решта 120 тисяч так званих активних міліційних солдатів і офіцерів, а також близько 230 тисяч резервістів складають основну «м'язову» масу збройних сил.
Ця унікальна швейцарська міліційна система сягає своїм корінням у глибоке Середньовіччя і пояснюється історичними причинами розвитку країни, яка постійно роздиралася локальними війнами між кантонами або ж вимушеною вести боротьбу із зовнішніми ворогами.
Перший військовий договір кантонів об'єднаної Швейцарії було підписано 1798 року, саме тоді, як вважається, і виникла нинішня швейцарська армія.
Договір цей передбачав загальний військовий обов'язок для чоловічого населення цієї свого роду союзної держави.
Щоправда, була можливість відкупитися від військової служби: до кантональної каси багаті громадяни добровільно вносили певну чималу суму.
Утім, такі ж відкупні угоди обумовлені і в сучасному статуті армії.
У період Другої світової війни, оточена з усіх боків профашистськими режимами і маючи спільні кордони з гітлерівською Німеччиною, Швейцарія вдалася до роздачі військовозобов'язаним бойової зброї.
Уся країна була ніби покликана в діючу армію, продовжуючи працювати на заводах, в офісах або фермерських господарствах.
Справжню бойову службу несли тільки мобільні бойові загони в прикордонних районах і в горах.
Саме тоді обраний парламентом командувач армією генерал Гюзе розробив реалізований згодом план будівництва основних армійських складів, а також об'єктів протиповітряної оборони в самій глибині гірських масивів Санкт-Моріца, Ґоттґарда та Гларуса.
А зброя з часів війни так і зберігається в сім'ях - у шафах для одягу та стінних шафах, поруч з уніформою і військовим рюкзаком.
До речі, в армії, як і в поліції, мають право служити тільки громадяни Швейцарії.
Військовозобов'язані швейцарці, залежно від роду військ, зобов'язані присвятити ратним справам від 180 до 270 годин на рік.
На ті тижні, які відводяться бойовій підготовці, за захисниками батьківщини зберігаються до 80% зарплати і, звісно ж, саме робоче місце.
Солдат отримує від армії зольд (зарплату) до 6 доларів на день, офіцер – 8,5 долара.
Тут треба зазначити, що поряд із гірськими лижами стрільба вважається в країні народним спортом.
А як інакше: 270 тисяч резервістів і 120 тисяч активних військових міліціонерів під час проходження служби повинні пред'явити солдатську книжку з відмітками про проведені стрільби та їхні результати.
Стрільби – це святе, це ті традиції, які в консервативній Швейцарії не змінюються століттями.
Про дідівщину у швейцарських казармах не чули. Та й часу в них молоді чоловіки проводять не так вже й багато.
Адже тут в армію не йдуть, а приходять на кілька тижнів і роз'їжджаються по домівках. Причому протягом обов'язкових навчань суботу та неділю проводять вдома.
За всієї демократичності порядків, що впадає в око, з дисципліною в міліційних частинах особливих проблем немає.
Тому що розроблена і до дрібниць розписана система грошових штрафів, а вони на кілька порядків вищі, ніж на «громадянці», за будь-яке недотримання правил армійського гуртожитку і порушення статуту. Контрольні функції виконують кадрові офіцери.
Рішення про величину штрафу ухвалює командир підрозділу. А рідкісні кримінальні порушення розглядає військова прокуратура.
ПС
А знаєте що для цього всього потрібно? Правильно – гроші та мізки.
А знаєте що потрібно для того щоб гроші були? Знаєте: мізки.
Радіо Трек: НОВИНИ