«Рядки пронизують серце, душу наскріз»: вчителька з Кореччини присвятила вірш загиблому земляку
Неймовірно щемливий вірш
Вчителька «Гвіздівської гімназії», що на Кореччині, Галина Трофимчук опублікувала щемливий вірш загиблому земляку Василю Харчуку. Вірш опублікували на фб-сторінці Корецької міської ради.
Ці рядки пронизують серце, душу наскрізь, - йдеться у дописі.
Зустрів весну свою тридцять дев'яту.
Устиг сказать: «Христос Воскрес!»
Не думав, що Господь для нього зводить нову хату
Й душа так передчасно здійметься до небес...
На батьківській землі господарює травень,
Жене у цвіт дерева, квіти, трави.
Вишневий, яблуневий сніг кружляє...
Але страшенна звістка, всупереч красі,
Зустріть Героя всю громаду закликає.
В'їжджав в село, коли вже день погас.
Довготривалий і тяжкий був шлях додому.
Дорога, як свічадо, простяглась.
І крик душі:« Ще жить і жить такому молодому!!!»
Він цю дорогу добре знав і сам,
Але сьогодні провожатих так багато.
Тут кожен волю дав своїм сльозам
І розумів - ось перед ким потрібно на коліна стати.
Прощався Вася з батьківським гніздом
І вибачався, що проїздом лише,
І що зібрав усіх за жалобним столом,
За материнський плач, що потривожив тишу...
А кажуть, що найкраще в рідній хаті спиться.
І найсолодші сни проходять саме тут.
Прибув на одну ніч «погостювати» і проститься,
Бо далі жде чітко прописаний гіркий маршрут.
Ніч довга, тому на «гостину»
Всіх запросив: знайомих, друзів і родину.
Не думав, що стількох «гостей» прийняти доведеться
В свій рідний дім - в свою фортецю....
Останній раз він вдома заночує,
Та плач дружини і дітей вже не почує.
І згодом син піде без нього в перший клас,
А донька затанцює лише мамі шкільний вальс...
А він прийдЕ, а він обов'язково прИйде
У снах, у спогадах, але не наяву...
Бо так судилося, що там, на небі,
Заведено уже сторіночку нову...
Сумну мелодію виводять дзвони.
Здається, що й дерева похилили свої крони.
Як знак біди, на квітах- чорна стрічечка...
Шкода, що рано догоріла його свічечка...
Радіо Трек: НОВИНИ