Російська мова українських чемпіонів світу U-20 та їх прекрасного тренера (6 ФОТО)

Що з цим робити? (AK)

В суботу українська збірна в прекрасному стилі перемогла команду Південної Кореї у фіналі чемпіонату світу U-20.

Фінал проходив у Польщі, і зрозуміло, що Польща вболівала за корейців, але перемогла – Україна.

Над стадіоном гуркотіло: «У-КРА-Ї-НА!», «СЛАВА!», «ГЕРОЯМ СЛАВА!» і взагалі… Можна тільки уявити, як обливалося кров’ю серце поляків від того всього, що вони бачили та чули. (Вигук «Героям Слава!» у Польщі вважається бандерівським і переслідується як фашистський).

Але менше з тим.

Наші перемогли у дуже складному протистоянні: були змушені відігруватися після сумнівного пенальті, були змушені протистояти надзвичайно вольовій і зарядженій команді несподіваних велетів із Кореї, які виразно домінували на другому поверсі і здавалося от-от…

Однак, наші вистояли: відігралися і перемогли забивши три чудові м’ячі.

Браво! Ура! Слава!

Ще наша команда показала себе, як дуже сучасний і …стильний колектив. Явно люди незашорені, відкриті, класні. Без надмірного пієтету до будь-кого (з-за кордону), впевнені в собі, легкі та прикольні.

Особливо виразно це проявилося під час церемонії нагородження та всього того, що відбувалося на полі одразу по тому.

Їхня легка та стильна поведінка явно дисонувала з тим виразним «совком», який панував у студії Суспільного, де зібралися ведучі, коментатори та представники тренерського штабу молодіжки і пробували вичавити з себе щось едаке, що викликало один безперервний фейспалм, нудьгу та відчуття незручності.

Одним словом, збірна U-20 сьогодні явно перебуває на вістрі української атаки. В усіх смислах.

Тим прикріше, що хлопці ці – не говорять українською.

Соромляться нею говорити. Чомусь.

Можна навіть уявити, що якісь мовні пуристи типу Фаріон або Ніцой взагалі були б готові затаврувати нашу вчорашню перемогу в Польщі й обізвати її не вартою уваги лише на тій підставі, що тренерський штаб української збірної та всі наші юні футболісти свої післяматчеві інтерв’ю давали вчора виключно російською.

Юний Хахльов, правда, не давав. Але, найпевніше, він теж говорить нині іспанською краще, ніж українською.(УВАГА! Наше припущення виявилося неправильним: Хахльов молодший прекрасно говорить українською)

Як свого часу Шевченко, який був надзвичайно швидко вивчив італійську, а з українською має складнощі дотепер.

Ми, безперечно, є дуже ліберальними в питаннях мови й готові озвучити вам деякі речі, від яких більша частина рівненської «Просвіти» може втратити свідомість (далі по тексту ми це зробимо), але…

Чому?... Чому насправді наші футболісти не говорять українською?

 

Який варіант відповіді та рецепт вирішення цієї проблеми дасте Ви?

Шкода, що формат статті не дозволяє нам усім почути Вашу думку. Допоки ж у розвиток дискусії та в скарбничку ідей докинемо кілька контроверсійних мислевірусів, нетипових для стандартного українського дискурсу.

1. Перше. Російська мова не є чужою українцям. Вона є для нас рідною. У тому смислі, що 99,99% щирих націоналістів та українських патріотів прекрасно розуміють російську мову. Без жодного дискомфорту чи напрягу. Вони навіть готові самі активно говорити російською, вигукуючи російськомовні речівки типу «Путін – х**ло!». Не відчуваючи при цьому жодних докорів сумління від того, що послуговуються російською.
2. Власне. Як мінімум 50% найбільш «резаних» українських націоналістів в сучасній Україні в побуті та щоденному житті говорять саме російською мовою. Навіть, якщо в опитуваннях кажуть, що їхня рідна мова – українська.
3. Ми взагалі з вами переживаємо дуже дивний ренесанс українськості, коли практично все населення – від Ужгорода до Луганська – є надзвичайно сприйнятним і прихильним до всього українського. Ви можете бути десь в Одесі, чи Дніпрі – серед людей, які розмовляють російською, але лиш варто Вам заговорити українською, як ви відчуєте симпатію та прихильність виразно спрямовану на вас звідусіль. Просто тому, що ви говорите українською.
4. Взагалі на Півдні та Сході набагато більше людей говорить українською, ніж ми собі думаємо. Просто вона у них більше така мішана, козацька, дещо інакше інтонізована, ніж у нас, але… Це українська мова.

Що ж не дозволяє цій величезній масі російськомовних українських патріотів та націоналістів  перейти на українську? Чому вони й далі послуговуються російською?

Не хочеться нікого розчаровувати, але російська мова з нами надовго. Можна навіть сказати, що навіки.

 

Навіть, якщо раптом розвалиться Росія, а на її руїнах постане нова Київська Русь зі столицею у Києві, то ця новітня (відновлена) Українська Імперія безумовно НЕ відкидатиме російської мови, а всебічно її використовуватиме для об’єднання територій довкола себе – від Дністра та Сяну – до Дону та Уралу.

Дивлячись на всю цю ситуацію прагматично та прогресивно. Не в стилі зашореного «совка», а в тому стилі, який демонструють нині наші футболісти, Україні взагалі було б варто оголосити російську другою державною мовою.

Одночасно ухваливши закон про всебічну підтримку всього українського та україномовного.

Не будемо зараз вдаватися в юридичні новели, зазначимо очевидне. Навіть, якщо не робити взагалі нічого. Навіть, якщо залишити все, як є, то через два покоління (30-50 років) уся Україна вже говоритиме українською. Хоча й знатиме російську.

Проте все це не вирішує нам поточного питання: то що ж нам робити з юним Олексієм Хахльовим, з усіма українськими футболістами та тренерами?

Як їх перевести на українську?

Ми, насправді, знаємо відповідь.

Для цього потрібен лише один місяць, але…

Давайте не будемо видавати все й одразу))

Успіхів!

АК – авторська колонка: полемічний матеріал, в якому всі думки – авторські.

Редакція до таких думок відношення не має

Радіо Трек: НОВИНИ