Що каже Церква про Провідну неділю

Цього дня молимося за тих, хто не з нами

У 2017-му провідна неділя припадає на 23 квітня. Цього дня на кладовище приходять всією родиною, аби помолитися за близьких, які відійшли у вічність.

Як пояснює церква:

У Бога немає живих і мертвих. Просто ті, хто відійшов, перебувають поза землею, і всі очікують Другого пришестя Христового. І от Пасха нагадує нам про те, що потрібно молитися за рідних, які з нами, і тим більше за тих, які самі цього зробити не можуть. Щоб Господь упокоїв їх душі там, де праведні спочивають. Пам’ятаймо, що Христос віддав Себе на смерть і за Себе викупляє нас від гріха, прокляття й смерті, аби кожна людина отримала вічне життя.

 

Між тим, традиція поминати померлих сягає ще дохристиянського періоду. У сиву давнину наші предки влаштовували урочисту тризну з жертвоприношенням на честь померлих. Згодом, у стародавніх слов’ян час поминання мертвих називався Радуницею (або “весняною радістю”) й об’єднував цілий цикл весняних свят.

Пізніше, вже після введення християнства, Радуниця відзначалася лише один день — на другу неділю після Великодня. Між тим, цей день називають ще Хомина неділя. Названа вона на честь невіруючого апостола Хоми (Фоми, Томи), який не повірив, що Христос воскрес, поки не побачив і не переконався особисто. Тільки після цього апостол навернувся і став великим проповідником і загинув мученицькою смертю за віру.

На Провідну згадують добрі справи померлих.

За поминальним обідом родичі повинні згадувати хороші справи рідної людини. Голова родини, зазвичай, промовляє: “Дай нам, Боже, довго на цім світі проживати, в добрім щасті панувати, а померлим — щастя Божого діждати!”.

Після служби Божої в день Проводів священики й парафіяни з хоругвами, хрестами, свічками й образами, співаючи, йдуть на кладовище, де відправляють загальну панахиду. Далі кожен рід запрошує священика на могили своїх предків, щоб відслужити там короткі молебні-панахиди.

Чи варто залишати харчі на могилі?

Свято поминання — це традиція поєднання молитви з добрими справами. Адже в ці дні в пам’ять про померлих годують убогих, голодних, які збираються біля кладовища. Тому у питанні, чи варто залишати на могилі харчі, думки розбігаються. І справді, їжа потрібна живим.

А от, залишивши на могилі наїдки, жахливо навіть уявити, що там робиться після того, як ми залишаємо кладовище. Адже їжу розтягують дикі тварини, птахи гризуться за неї. Місце спочинку тіла близького повинне бути у чистоті, порядку – твердить церква.

Що несли на могили?

Нині у Провідну неділю на могили померлих родичі приносять крашанки та паску. Та як свідчить історія, раніше на кладовище брали неодмінно коливо. Коливо (канун чи сита) — страва, з якої в Україні розпочинали поминальну трапезу і в день похорону, і на “дев’ятини”, і на “сороковини”, на поминальну річницю і на Проводи.

За матеріалами cerkva.at.ua

Радіо Трек: НОВИНИ