Про Ізраїль, Трампа, БПП та Рівненський Бурштин (ФОТО)

Усе буде добре. Готуйтеся.

«Вчасна зрада – є не зрадою, а передбаченням», – наші політики знають це достеменно.

Так здавалося до виборів у США.

Президентська кампанія «Клінтон – Трамп» показала, що українська верхівка або втратила нюх, або… відтепер має право говорити і діяти виключно по команді адміністрації Барака Хусейна Обами.

Не забуваючи при цьому віддано виляти хвостом.

У будь-якому випадку, безтямно-прямолінійна і відверто-показова підтримка Києвом кандидата від демократів стала глобальною помилкою, яка не віщує нічого доброго ні Порошенку, ні Авакову, ні Яценюку, ні всім іншим, хто насміхався з Трампа і всіляко працював на його поразку.

Поразку, якої не сталося.

Саме вказана глобальна помилка Порошенка та всієї його команди коаліційних друзів-недругів лежить в основі нинішнього скандалу з голосуванням за резолюцію по Ізраїлю.

Ми не маємо жодної проблем з Ізраїлем.

 

Ми маємо глобальну проблему з Трампом.

 

Щонайменше її має – Порошенко.

Наведемо витяг зі статті, яка з’явилася днями і називається Без варіантів. Наскільки сильно Трамп покарає Україну за Ізраїль

Вона, зокрема, обстоює той очевидний факт, що адміністрація Трампа буде цілковито підтримувати Ізраїль, але наводить не зовсім конвенційні аргументи:

У поверненні Трампового Білого дому до повномасштабної підтримки Ізраїлю є й, так би мовити, особистий інтерес. Ізраїльський зв'язок Трампа – це, насамперед, донька від першого шлюбу Іванка-Яель.

 

Вона й характером, і кар'єрою дуже нагадує батька, і в нього з нею дуже сильний емоційний зв'язок, що не є таємницею для американських ЗМІ.

Так от, вона вийшла заміж за Джареда Кушнера, власника New York Observer, медіа-магната в тридцять років та сина чи не найвпливовішого члена нью-йоркської єврейської громади Чарльза Кушнера. Найулюбленіша "татова доня" навіть гіюр прийняла і в ХАБАДі має далеко не останню позицію.

 

Проте тут є ще дещо. Точніше, дехто. Це Мітт Ромні, який з Бібі (як називають Нетаньяху) працював у Boston Consulting Grouр ще 1976 року й відтоді дружить із ним.

Трампу довелось продинамити Ромні із посадою держсекретаря з ряду причин, одна з яких – серйозні тертя всередині партії. І хоча подальша його посада в адміністрації ще обговорюється, проте Дональд дав йому – точніше родині – чудового відступного. Він висунув племінницю Ромні на посаду голови RNC – Республіканського національного конгресу.

 

Цю пропозицію зігнорувати буде неможливо – принаймні наразі так виглядає. Тобто, фактично, тепер Республіканську партію очолить Ронна Ромні МакДеніел. З огляду на все це (і багато іншого), повернення Білого дому до підтримки Ізраїлю в повному обсязі можна вважати неминучим.

 

Власне тому для Обами так впиралося зробити саме такий «дємбєльський аккорд».

Наше голосування, як можна подумати, ще може вилізти боком у стосунках Києва із наступною адміністрацією США – тим більше, що вони не склалися з самого початку, достатньо згадати про скасовану зустріч Порошенка з Трампом під час ГА ООН...

Головним нашим промахом тут була надто сильна й однозначна ставка на перемогу демократів. Про «Амбарну книгу регіоналів», що, хай і непрямо, та вдарила й по самому новообраному американському президенту, годі й згадувати.

Останній абзац є важливим, бо повертає нас до основного:

Якби не безтямна підтримка Клінтон під час виборів, то Україна мала б сьогодні достатньо «розв’язані руки», аби голосувати по Ізраїлю як завгодно.

 

Тим паче, що крім України ще 13 країн проголосували «ЗА» і посутньо, підтримавши Резолюцію, Україна виступила з позицій, що їх уже довший час декларує Європейський Союз (ЄС).

Якби не зіпсуті стосунки з Трампом, ніхто б і не звернув уваги на те, як саме проголосувала Україна.

Однак, тепер її голосування виглядало як чергове свідоме підігрівання Обамі у протистоянні Барака із Трампом і вже сприймалося мало не як декларація якоїсь безглуздої війни Трампу... з боку Порошенка.

Точніше, в дипломатичних кабінетах ця декларація звучить приблизно так:

«Ми, Українська влада, розуміємо, що Трамп вже ніколи не буде нашим союзником, а тому всі свої надії і сподівання відтепер покладаємо виключно і тільки на ЄС. Віримо, що саме ЄС захистить нас від Росії і …Трампа»

Штука лише в тому, що Україну ніхто не збирається рятувати. Ні від Росії, ні тим паче від Трампа.

Швидше за все, її вирішать врятувати від …Порошенка.

До речі, якщо цими днями ви чули/чуєте заяви українських політиків з критикою голосування України в Радбезі по Ізраїлю, то знайте:

Ці заяви адресовані не нам із вами, і навіть не Ізраїлю

 

Реальним адресатом тих заяв є  –  Дональд Трамп. Адміністрація Трампа.

Таким чином українські політики спішать повідомити:

Містер Трамп, зверніть увагу – це не ми.

 

Ми б ніколи такого… Ніколи.

 

Ви ж нас знаєте.

 

Прийміть запевнення у нашій щирій відданості.

 

Слава США!

До чого ми це говоримо?...

До того, що Трамп, коли він займе Білий Дім, то безперечно не кинеться першим ділом розбиратися з Україною.

Але рано чи пізно він про неї згадає.

У результаті деякі персони та політичні проекти тут стрімко зійдуть з арени.

Найпевніше, ті, які нам здаються сьогодні непохитними.

Це особливо добре треба розуміти тим у Рівненській обласній раді, хто сьогодні під проводом БПП (хоча формально й належачи до інших партій) з ентузіазмом погоджує усілякі «бурштинові рішення», сподіваючись, що попереду їх чекає ще добрих кілька років смачного і дружнього розпилу бабла.

Ближче майбутнє може виявитися геть не таким.

А дуже навіть для всіх нас несподіваним.

Безперечно, в глобальному сенсі усе буде добре, але… Готуймося.

З Новим Роком!

Радіо Трек: НОВИНИ

Микола Кульчинський Радіо Трек
Поширити в Facebook