«Острів Рівне»: як Устя захищала наше місто від набігів (6 ФОТО)
Нові розвідки Палецького
Рівне свого часу було островом.
Островом, з усіх боків оточеним водою ріки Устя (чи як вона тоді називалася Оствиця).
Це з'ясувалося, дякуючи публікації Едуарда Палецького в групі РОВНО/РІВНЕ
Він просто опублікував фото, яке підписав так:
Нова якість відомого фото вулиці Шевченка.
Скажіть, ви можете собі уявити, що це вулиця Шевченка? Та сама, яка йде нині від базару до Проспекту Миру та козацької Церкви?
Звідки там Міст над якоюсь Річкою?
Єдуард Палецький
Це місце – сучасний ріг вулиць Шевченка та Мазепи.
Фото робили з пожежної каланчі, першої, ще дерев'яної каланчі, що стояла практично на тротуарі сучасної Мазепи. Там, де зараз двір і будівля пожежної частини, раніше був став перед князівським водяним млином, який видно на фото.
Скажу більше: на цьому місці за часів Марії Несвицької стояла північна брама, одна з трьох, що на нашому гербі.
Жанна Тимощук
Дуже цікаво... аж не віриться, що «перенесли» Устю на таку відстань... в яка була в цьому потреба?
Єдуард Палецький
Устю не переносили )) За часів Марії Несвицької разом з побудовою на острові відомого нам замку, було прорито друге русло річки, яке охоплювало поселення рівнян справа, якщо дивитись на містечко з дороги, що вела від замкового острову (вул. Замкова).
Таким чином утворився захист містечка з усіх сторін водою від не проханих гостей. Тоді до міста можна було потрапити через три мости, біля яких стояли великі брами і на ніч вони закривалися, щоб унеможливити напади та крадіжки тварин і майна групами грабіжників, яких було тоді не менше, ніж зараз.
Ось такі межі і вигляд нашого міста запланувала і реалізувала Марія Несвицька. Позначив місто, мости і брами.
Позначив точне розташування мосту з фото на сучасній карті
Пізніше Едуард Палецький наводить також і витяг із відомої повісті Короленка про «Дітей підземелля» у Рівному:
Так цей млин описує В.Г. Короленко
"А утром, чуть свет, когда в доме все ещё спали, я уж прокладывал росистый след в густой, высокой траве сада, перелезал через забор и шёл к пруду, где меня ждали с удочками такие же сорванцы-товарищи, или к мельнице, где сонный мельник только что отодвинул шлюзы и вода, чутко вздрагивая на зеркальной поверхности, кидалась в «лото́ки»[1] и бодро принималась за дневную работу.
Большие мельничные колёса, разбуженные шумливыми толчками воды, тоже вздрагивали, как-то нехотя подавались, точно ленясь проснуться, но чрез несколько секунд уже кружились, брызгая пеной и купаясь в холодных струях. За ними медленно и солидно трогались толстые валы, внутри мельницы начинали грохотать шестерни, шуршали жернова, и белая мучная пыль тучами поднималась из щелей старого-престарого мельничного здания."
Радіо Трек: НОВИНИ