Крупним планом: німці, які хочуть перетворити «Бункер Коха» на музей (21 ФОТО)

Ще плануються ковбаски і пиво

Преса Рівного уже багато років періодично згадує про бетоновану споруду біля Краєзнавчого музею, яку в народі охрестили «Бункер Коха».

Так само періодично з’являються підприємці, які хочуть його чи розкопати, чи закопати, чи збудувати на його місці чи готель, чи ресторан, чи щось нове та цікаве, але…

Хто б не брався там щось робити, закінчувалося воно завжди нічим.

Надто багато виявляється перепон та обмежень, пов’язаних і з цією будівлею, і з земельною ділянкою довкола неї, і з сусідами, і зі всією історично-культурною зоною, де розташовано Бункер.

Достатньо згадати епопею з будівництвом на Толстого (скандалами, слуханнями та криками), аби зрозуміти – як воно все непросто.

До того ж і Бункер сам, як будівлю, пристосувати під щось прибуткове: кафе, бар чи ресторан – виглядає практично неможливим.

Хто був усередині, підтвердять: площа мала, кімнати теж якісь маленькі та недоладні з низькими стелями – без жодного просвіту – під землею. Усюди вода і волога. Просто якийсь гнітючий закапелок із мокрого бетону, води, сміття та гнилої деревини. 

Другу «Криївку», як у Львові, там не зробиш ніяк.

Але роки два тому на горизонті замельдувалася пара з Німеччини – Андреас та Наталя Кословські. І от у них ідея трохи інша: не намагатися перетворити підземний каземат на кафе, чи ресторан, а зробити там – музей.

Виявляється, у Німеччині є чимало цілих спільнот дослідників-аматорів, які вивчають військові бункери, долучаються до їх відновлення та каталогізації. Андреас Кословський один із них, а його дружина – Наталя – сама родом із Рівного.

Кажуть, що бажання зайнятися нашим Бункером заволоділо ними давно.

Мотором процесу є Андреас, який за фахом та за освітою – будівельник і працює в якійсь серйозній кампанії, а вільний час присвячує тепер саме вивченню історії нашого бункера та роздумам про те, яким має бути музей.

На цьому тижні, дякуючи представникам управління майна міста, цей Бункер Андреасу вдалося побачити – зсередини. Побачене його не злякало.

Нам він пояснив, що

для невеликого музею місця в Бункері цілком достатньо.

За його задумом у тому музеї будуть ще й якісь світлові та звукові ефекти. Аби відвідувачам було цікаво, і незвично, та й щоб вони краще відчули саму атмосферу бункера під час війни.

Почули ми це від Андреаса Кословського  вже після того, як він дослідив із ліхтарем самі каземати та поспілкувався із представниками управління комунального майна міста.

Наталія Поліщук – начальник цього управління – пояснила, що з юридичного точки зору родина Андреасів цілком може взяти Бункер в оренду для облаштування там музею.

Однак, станом на сьогодні, вартість такої оренди невизначена, бо, за той час, поки вирішувалося юридичне питання відведення землі (для Бункера), втратила чинність встановлена раніше ціна самого цього об’єкту.

А від оціночної вартості Бункера та конкретної сфери його використання залежатиме й остаточна вартість оренди.

У випадку з родиною Андреасів, якщо вони подадуть заявку на оренду Бункера та прилеглої земельної ділянки саме під організацію тут музею, то вартість такої оренди

Високою бути не повинна.

Інше питання, що раніше планувалося провести конкурс серед потенційних охочих взяти Бункер в оренду, але,

навряд чи тепер ще хтось захоче вкладати гроші в Бункер, аби зробити там Музей.

У будь-якому випадку, зі слів п. Наталі ми зрозуміли, що протягом двох-трьох тижнів буде визначено нову оціночну вартість об’єкту. Після цього Управління  матиме все необхідне, аби розпочати процедуру передачі Бункера в оренду.

Чи з Конкурсом, якщо будуть інші пропозиції, чи – без.

Того ж дня Кословські поспілкувалися і з керівництвом Рівненського краєзнавчого музею.

Його директор – Олександр Булига – достатньо позитивно відреагував на ідею створення ще одного музею поряд із його – Краєзнавчим музеєм. Правда, зауважив, що,

мабуть, це буде перший приватний музей на Рівненщині, якщо не рахувати ще дореволюційного музею барона  Штейнгеля в Городку.

 

До речі, Штейнгель теж був німцем

Що ж до перспективи співпраці з майбутнім музеєм-бункером, то тут п. Олександр порадив розпочинати

з концепції самої експозиції.

Далі треба буде визначити умови на яких державний музей міг би передати ті чи інші експонати – приватному.

До того ж, на думку Олександра Петровича,

 у Рівному є чимало людей, які б захотіли долучитися до створення такого музею, а запасники Краєзнавчого музею, насправді, не мають якихось особливих артефактів, пов’язаних із Кохом чи Рейхскомісріатом.

Почуте німців не надто надихнуло, але й не розчарувало. Головне, що загальна налаштованість на співпрацю існує, а там буде видно.

У тому, що цікавий музей створити вдасться, Андреас Кословський не сумнівається. Проте, виникає питання:

«А на чому ж цей музей зароблятиме гроші?»

Андреас, вважає, що, по-перше, такий музей стане справжньою туристичною атракцією, а, по-друге, він би хотів у перспективі поставити поряд із Бункером невеликий IMBISS, де б продавалися німецьки ковбаски та пиво.

IMBISS – це щось на зразок фургону чи кіоску, з якого продають вуличні наїдки. У цьому випадку пропонується продавати щось німецьке.

Але це ще поки в планах. Як воно все вийде – побачимо. 

Допоки ж воно – так.
[media=67064]

Радіо Трек: НОВИНИ