Крупним планом: німці, які хочуть перетворити «Бункер Коха» на музей (21 ФОТО)
Ще плануються ковбаски і пиво
[media=67066]
Преса Рівного уже багато років періодично згадує про бетоновану споруду біля Краєзнавчого музею, яку в народі охрестили «Бункер Коха».
[media=67084]
Так само періодично з’являються підприємці, які хочуть його чи розкопати, чи закопати, чи збудувати на його місці чи готель, чи ресторан, чи щось нове та цікаве, але…
Хто б не брався там щось робити, закінчувалося воно завжди нічим.
Надто багато виявляється перепон та обмежень, пов’язаних і з цією будівлею, і з земельною ділянкою довкола неї, і з сусідами, і зі всією історично-культурною зоною, де розташовано Бункер.
[media=67063]
Достатньо згадати епопею з будівництвом на Толстого (скандалами, слуханнями та криками), аби зрозуміти – як воно все непросто.
[media=67083]
До того ж і Бункер сам, як будівлю, пристосувати під щось прибуткове: кафе, бар чи ресторан – виглядає практично неможливим.
[media=67062]
Хто був усередині, підтвердять: площа мала, кімнати теж якісь маленькі та недоладні з низькими стелями – без жодного просвіту – під землею. Усюди вода і волога. Просто якийсь гнітючий закапелок із мокрого бетону, води, сміття та гнилої деревини.
[media=67071]
Другу «Криївку», як у Львові, там не зробиш ніяк.
[media=67070]
Але роки два тому на горизонті замельдувалася пара з Німеччини – Андреас та Наталя Кословські. І от у них ідея трохи інша: не намагатися перетворити підземний каземат на кафе, чи ресторан, а зробити там – музей.
[media=67066]
Виявляється, у Німеччині є чимало цілих спільнот дослідників-аматорів, які вивчають військові бункери, долучаються до їх відновлення та каталогізації. Андреас Кословський один із них, а його дружина – Наталя – сама родом із Рівного.
Кажуть, що бажання зайнятися нашим Бункером заволоділо ними давно.
[media=67060]
Мотором процесу є Андреас, який за фахом та за освітою – будівельник і працює в якійсь серйозній кампанії, а вільний час присвячує тепер саме вивченню історії нашого бункера та роздумам про те, яким має бути музей.
[media=67067]
На цьому тижні, дякуючи представникам управління майна міста, цей Бункер Андреасу вдалося побачити – зсередини. Побачене його не злякало.
[media=67073]
Нам він пояснив, що
для невеликого музею місця в Бункері цілком достатньо.
[media=67068]
За його задумом у тому музеї будуть ще й якісь світлові та звукові ефекти. Аби відвідувачам було цікаво, і незвично, та й щоб вони краще відчули саму атмосферу бункера під час війни.
[media=67070]
Почули ми це від Андреаса Кословського вже після того, як він дослідив із ліхтарем самі каземати та поспілкувався із представниками управління комунального майна міста.
[media=67074]
Наталія Поліщук – начальник цього управління – пояснила, що з юридичного точки зору родина Андреасів цілком може взяти Бункер в оренду для облаштування там музею.
[media=67075]
Однак, станом на сьогодні, вартість такої оренди невизначена, бо, за той час, поки вирішувалося юридичне питання відведення землі (для Бункера), втратила чинність встановлена раніше ціна самого цього об’єкту.
[media=67076]
А від оціночної вартості Бункера та конкретної сфери його використання залежатиме й остаточна вартість оренди.
[media=67072]
У випадку з родиною Андреасів, якщо вони подадуть заявку на оренду Бункера та прилеглої земельної ділянки саме під організацію тут музею, то вартість такої оренди
Високою бути не повинна.
[media=67077]
Інше питання, що раніше планувалося провести конкурс серед потенційних охочих взяти Бункер в оренду, але,
навряд чи тепер ще хтось захоче вкладати гроші в Бункер, аби зробити там Музей.
У будь-якому випадку, зі слів п. Наталі ми зрозуміли, що протягом двох-трьох тижнів буде визначено нову оціночну вартість об’єкту. Після цього Управління матиме все необхідне, аби розпочати процедуру передачі Бункера в оренду.
Чи з Конкурсом, якщо будуть інші пропозиції, чи – без.
Того ж дня Кословські поспілкувалися і з керівництвом Рівненського краєзнавчого музею.
[media=67061]
Його директор – Олександр Булига – достатньо позитивно відреагував на ідею створення ще одного музею поряд із його – Краєзнавчим музеєм. Правда, зауважив, що,
мабуть, це буде перший приватний музей на Рівненщині, якщо не рахувати ще дореволюційного музею барона Штейнгеля в Городку.
До речі, Штейнгель теж був німцем
Що ж до перспективи співпраці з майбутнім музеєм-бункером, то тут п. Олександр порадив розпочинати
з концепції самої експозиції.
Далі треба буде визначити умови на яких державний музей міг би передати ті чи інші експонати – приватному.
[media=67082]
До того ж, на думку Олександра Петровича,
у Рівному є чимало людей, які б захотіли долучитися до створення такого музею, а запасники Краєзнавчого музею, насправді, не мають якихось особливих артефактів, пов’язаних із Кохом чи Рейхскомісріатом.
Почуте німців не надто надихнуло, але й не розчарувало. Головне, що загальна налаштованість на співпрацю існує, а там буде видно.
[media=67065]
У тому, що цікавий музей створити вдасться, Андреас Кословський не сумнівається. Проте, виникає питання:
«А на чому ж цей музей зароблятиме гроші?»
Андреас, вважає, що, по-перше, такий музей стане справжньою туристичною атракцією, а, по-друге, він би хотів у перспективі поставити поряд із Бункером невеликий IMBISS, де б продавалися німецьки ковбаски та пиво.
[media=67078]
IMBISS – це щось на зразок фургону чи кіоску, з якого продають вуличні наїдки. У цьому випадку пропонується продавати щось німецьке.
[media=67079]
Але це ще поки в планах. Як воно все вийде – побачимо.
[media=67080]
Допоки ж воно – так.
[media=67064]
