«Нація сильних. Яким я бачу майбутнє України»: допис набирає сотні репостів та тисячі лайків
«Війна буде вічною» (с)
Цей текст з’явився ще в п’ятницю. Зараз його обговорюють і поширюють на різних інтернет-платформах.
Подаємо без змін:
Нація сильних. Яким я бачу майбутнє України
Моя точка зору: війна буде вічною. Миру між Україною та Росією не буде. Навіть коли закінчиться гостра фаза, війна перейде в формат обміну обстрілами. Прикордонні конфлікти будуть нормою навіть після звільнення Донбасу та Криму. Поки існуватиме Росія, йтиме війна. В тому чи іншому форматі. Звісно, якщо росіяни зникнуть, війна закінчиться.
Чому я так на це дивлюсь. Бо так було тисячу років до нас. Так є зараз. І так, очевидно, буде після нас. Можливо через наступну тисячу років це зміниться, якщо на території Росії з’явиться океан. Проте причин так думати немає, а геноцид заборонений.
Якщо з цією думкою всім ок, давайте подумаємо, що це означає.
Якщо коротко, я бачу нас так:
- Військова підготовка і постійні тренування
- Час слабких людей минає, час сильних людей настає
- Особливий національний підхід
Другий та третій пункти – вони про все. Починаючи від будівництва і закінчуючи освітою. Ви будуєте з урахуванням обстрілів. Ви навчаєте з урахуванням постійного конфлікту. Англійська мова – базова, навички стрільби – зі школи. І, звісно, нарешті навкруги залишаться майже лише ті, кому не байдуже.
Якщо з цією думкою також ок, давайте подумаємо, до чого це призведе.
Економіка України повністю зміниться. Ні, вона не стане гіршою. Вона стане іншою.
Багато років економіка трималась на зв’язках з Росією, бо не було мовного бар’єру і можна було будувати спільні схеми.
Це тепер в минулому. Нова економіка буде побудована на зв’язках з Заходом, де будувати схеми навіть знаючи англійську набагато складніше. Але для економіки це означатиме вибухове зростання.
Я вірю, що разом зі змінами у свідомості зміниться і суспільство.
Наприклад, слабкі поїдуть назавжди. Це треба прийняти. Як тільки відкриється кордон - сотні тисяч шукачів кращої долі поїдуть, щоб не повернутись ніколи.
Не можу їх судити, бо нічого простого нас не чекає. Перебудовувати країну, навіть за світової багатомільярдної підтримки, буде важко.
Думка про те, що «їдуть найкращі», мені не близька. Я не розумію, чому для мене має бути найкращою людина, яка націлена на громадянство іншої країни.
Для мене це моральна оцінка. І найкращі для мене ті, хто поруч. Або ті, хто активно допомагає і чекає можливості повернутись додому.
В новій країні сильні, натомість, стануть ще сильніші. А ті, хто рахував себе слабким, але обрав Україну, в нових умовах навчиться жити по-новому і в результаті стане сильним. Я не про фізичні дані, звісно.
Важкі часи породжують сильних людей. Це майже науково-доведений факт. Втім, я просто бачу, що відбувається навколо. Наприклад, як айтівці стають грозою війни. В усіх сенсах і вимірах. Не буду перелічувати кожну галузь. Я можу так само сказати про ритейлерів, будівельників, логістів. Мільйони людей стали титанами порівняно з тими людьми, якими вони були до лютого 2022.
Але краще казати про себе.
Чи думав я колись, що мені по силах організувати процес на багато мільйонів, щоб купити і доставити понад 140 машин?
Взагалі-то я журналіст, редактор. І таких прикладів навкруги – безліч. Океан людей справа, океан людей зліва. Всі змінились. Всі стали іншими. І, звісно, кожний з нас став сильніший. Ви стали сильніші.
Якщо ще коротше: в кінці гострої фази ми отримаємо абсолютно іншу країну, якісно іншу. Навіть якщо зараз у вікні суспільства темрява і нічого не видно. Я точно знаю, що буде далі.
Головне: не треба боятись, що хтось здасться і поїде. Не треба боятись, що якийсь завод втрачено - ми його відбудуємо з західною підтримкою. Не треба боятись взагалі. Бо страх, як відомо, вбиває розум.
Я б сказав, треба звикати бути сильними. Звикати до думки, що ми можемо все. І трохи змінювати погляд на деякі речі.
Так, далі буде важко. Дякую всім, хто нагадує про безліч проблем. Де б ми були, якби ці люди нам про них не нагадували.
Маю надію, що все більше людей обиратимуть діяти і змінювати, ніж боятись проблем.
Все буде змінюватись. Ніколи Україна не буде такою, якою була вчора. Але для України – це історичні часи. І нашими руками буде збудовано нову країну.
Не бійтеся змін. Прийміть зміни. І повірте в себе. Друзі, ми вже давно мали померти. За всіма прогнозами. Натомість ми тут. Ми наступаємо. Ми змінюємо. Ми будуємо.
Так буде і надалі. І щоб там не було далі за поворотом – моя повага кожному, хто поруч. Ми все зможемо разом. І зустрінемо будь-які виклики долі разом. Сміливо вперед!
Радіо Трек: НОВИНИ