Куди дівся Путін? Чому він промовчав увесь минулий тиждень? Що з ним? (ФОТО)

Аналітики США оприлюднили звіт, - Associated Press

Російський диктатор Володимир Путін цілий тиждень тримав інформаційну паузу у той час, коли його окупаційні війська зазнавали дошкульних поразок і втрат на фронті в Україні.

Чому так?

Путін воліє говорити лише про перемоги, а от погані новини залишає іншим спікерам, - вважають американські аналітики. Про це йдеться у публікації Associated Press.

Аналітики наголошують, що очільник Кремля, який раніше, за чутками, особисто керував військовою кампанією проти України й віддавав безпосередні накази бойовим генералам, минулого тижня, здається, був зосереджений на всьому, окрім війни.

Він взагалі був пропав з радарів. Але, як виявляється, не зовсім.

«Коли російське військове керівництво – на телекамери – оголосило про вивід військ із Херсона, то в тій залі, де проходило засідання всього військового керівництва, не вистачало однієї людини – глави РФ.

 

У той час як міністр оборони Сергій Шойгу й головнокомандувач російськими військами в Україні генерал Сергій Суровікін пояснювали причини відступу перед камерами, Путін відвідував неврологічну лікарню в Москві, спостерігаючи, як медик виконує операцію на мозку.

 

Пізніше того ж дня він виступив на іншому заході, але не згадав про відступ із Херсона – найбільш принизливий відхід його військ із України. У наступні дні він публічно не коментував це», – зазначається у політичному аналізі AP.

Аналітики висловили переконання, що мовчання російського диктатора пов'язане з тим, що його країна зіштовхується з невдачами, що зростають, упродовж майже дев'яти місяців бойових дій. Виглядає на те, що Путін делегував озвучування поганих новин іншим – це, до речі, та ж тактика, яку він використовував і під час пандемії коронавірусу.

У статті наголошують, що взяття Херсона було єдиною суттєвою «перемогою» армії РФ. Її чи не найбільшим здобутком. Ворог окупував місто й тримав його під своїм контролем 255 днів. Рівно ж як і велику частину його околиць – ключових воріт на Кримський півострів.

Наприкінці вересня Путін заявив про «анексію» Херсонщини разом із Запорізькою, Донецькою і Луганською областями, заявивши, що «люди, які живуть там, «стають громадянами РФ назавжди».

 

Проте трохи більш як через місяць після цих заяв ЗСУ звільнили Херсон, а над його адмінбудівлями знову замайоріли синьо-жовті прапори України.

11 листопада російське військове командування повідомило про завершення відходу з Херсона й прилеглих районів до лівого берега Дніпра.

Відтоді очільник РФ не згадував про відступ у жодному зі своїх публічних виступів.

«Путін продовжує жити за старою логікою: це не війна, це «спецоперація», основні рішення ухвалює вузьке коло «професіоналів», а президент тримається на відстані», – зазначила в коментарі виданню політолог Тетяна Станова.

Аналітики додали, що після здачі Херсона кремлівський лідер зосереджувався на будь-чому, окрім війни.

Зокрема, він обговорив процедури банкрутства та проблеми автопрому з державними чиновниками, поспілкувався з сибірським губернатором про збільшення інвестицій у його регіон, провів телефонну бесіду з деякими світовими лідерами і зустрівся з новим главою російської академії наук.

У вівторок, 15 листопада, коли Росія здійснила масовану атаку на інфраструктуру України й спричинила смертельний інцидент у Польщі,

Путін провів відеонараду, присвячену меморіалам Другої світової війни.

 

Це був день, коли диктатор мав виступити на саміті «Великої двадцятки» в Індонезії, проте він не тільки вирішив не бути присутнім, але навіть не приєднався до відеоконференції, аби, можливо, не чути виступу Володимира Зеленського.  

Мітинг пам'яті Другої світової війни був єдиним за останні дні, на якому згадувалися деякі українські міста, але не Херсон. Після зустрічі Путін підписав укази про присвоєння тимчасово окупованим Мелітополю і Маріуполю звання «Місто військової слави», а Луганську – «Місто трудових заслуг».

Незалежний політолог Дмитро Орєшкін так пояснив мовчання глави РФ:

«Путін і путінська система влаштовані так, що всі поразки перекладаються на когось іншого: на ворогів, зрадників, удар у спину, глобальну русофобію – на що завгодно.

 

Отже, якщо він десь і загубився, то, по-перше, це неправда, а по-друге, це був не він».

Натомість – пояснив політолог, - подається картинка ефективних обстрілів української інфраструктури та знеструмлених міст:

«Але треба створити образ переможного «вождя». Тож треба проводити якісь удари та голосно про них кричати. На мою думку, саме цим вони зараз і займаються», – констатував політолог.

Радіо Трек: НОВИНИ