Єдиний – реальний – спосіб вийти на кордони України 1991 року (ФОТО/ВІДЕО)

Сподобається не всім (АК)

Існує анекдот про два способи вирішити якусь нереально складну задачу.

Перший спосіб: ми усвідомлюємо складність ситуації, концентруємо всі зусилля і зрештою робимо те, що потрібно.

Другий – більш реалістичний. Він полягає в тому, що

Хмари розійдуться. З неба з’явиться Бог чи його Архангел і зробить все замість нас.

 

Звідси й гасло яке приписують Че Ґеварі: «Будьте – реалістами: надіймося на Чудо!».

Так чи інакше, але ми з вами зараз у ситуації, коли всім, хто навіть упирається, стає зрозумілими:

США НЕ ХОЧУТЬ НАШОЇ ПЕРЕМОГИ

Не хочуть, щоб Україна вийшла на кордони 1991 року та завдала Росії й Путіну поразки на полі бою.

Головне для США – було і є, щоб Росія не вступала у союз із Китаєм. Це давня стратегічна лінія Америки, і, якщо для цього треба пожертвувати Україною, то США – готові пожертвувати Україною.

І якщо на словах це не декларується відкрито, то лише тому, що на словах таке – не декларується відкрито.

«Понімать надо», - як говорилося в якомусь радянському кіно.

БІЛЬШЕ ТОГО

Усупереч закидам адміністрації Зеленського, треба розуміти, що якби Україна за ці півтора року якимось дивом налагодила випуск власної зброї, то...

То США зробили б все, аби припинити і без того - недостатні поставки своїх застарілих зразків озброєння, аби – «неслухняна Україна», яка здумала їх обманути, таки НЕ отримала перемоги над Росією.

ТОБТО

В цій війні ми б’ємося не просто з Росією, а, фактично, з росією і США. Крім того, з боку десь ходить Туреччина, яка тільки і чекає, як би то захопити собі Крим.

Тому, будуючи плани військових операцій, керівництву України доводиться говорити одне, думати собі друге, робити щось третє, аби заплутати всіх своїх опонентів і хоч якось викрутити ситуацію на свою користь.

Ситуацію, яка стає для нас дедалі гіршою в силу багатьох причин.

ДЕ Ж ВИХІД?

Вихід полягає лише в тому, аби запропонувати США, Росії та Світу такий варіант вирішення протистояння в Україні, який би задовольнив і Путіна, і Байдена і нас. Давши при цьому Україні хоч якісь гарантії більш-менш тривалого миру – на перспективу.

Варіантів – крім якогось Чуда – проглядається два. Точніше – три:

Перший – піти на переговори з Москвою, зафіксувати втрачені території.

 

Тими ж територіями, які залишаються під нашим контролем, вступити до НАТО.

Варіант не дуже надійний, бо нас навряд чи візьмуть до НАТО (хоч і обіцяли) й до того ж Україна при таких комбінаціях все одно буде залишатися яблуком роздору для РФ і немає жодних гарантій, що НАТО таки захоче колись битися за Україну з РФ.

Другий:

1. Ми відмовляємося від вступу до НАТО і заявляємо «Нейтральний статус»
2. Україна дає воду в Крим
3. Ми погоджуємося прийняти Донбас до складу України як автономний регіон із розширеними повноваженнями
4. Крим, при цьому, стає територією «подвійного підпорядкування»: низка інфраструктурних, соціальних та військових об’єктів на півострові переходить під контроль України. Зокрема, бухта «Балаклава», військові летовища тощо. Окремо застерігаються права кримськотатарського народу та українського середовища.
5. На території Криму та Донбасу реалізуються проєкти вільних економічних зон із залученням міжнародного капіталу
6. Для відновлення руйнувань, завданих Україні, створюється міжнародний фонд у розмірі 600 мільярдів доларів, з яких 300 мільярдів забезпечує РФ
7. Для забезпечення надійного Нейтрального статусу Україні передаються в належній кількості відповідні зразки військової техніки та технології необхідні для їх обслуговування. Точний перелік усього необхідного визначив би Генштаб, але очевидно, що мало б ітися про не менш як 100 установок Patriot, 200 – MLRS HIMARS, не менше 300 літаків F-20 та F-16 тощо – з усім необхідним технічним забезпеченням та боєприпасами.
8. Україна взамін буде готова прописати Нейтральний статус у Конституції, рівно ж як і відмову застосовувати у зовнішній політиці – силу.
9. На додачу Україна – як знак доброї волі – може надати статус «офіційних мов» російській та англійській, застерігши за українською статус Мови Республіки та Державної мови.

Невідомо, чи український народ готовий буде погодитися з такими мирними ініціативами, але однозначно, що вони, якби були публічно заявлені, то дуже б здивували багатьох і привернули б увагу – всіх.

Третій варіант

Він виглядає найбільш – реалістичним: ми просто продовжуємо битися і сподіватися, що Бог таки явить нам милість і допоможе здолати РФ.

У цьому випадку нам необхідна – загальна мобілізація в Україні – всього: населення, економіки, ресурсів; об’єднання всіх управлінських кадрів та кращих сил, аби не зважаючи ні на що та усупереч усьому, знову явили світові Чудо.

Як це було у березні 2022-го.

 

Коли серед нас тут не було «ні елліна, ні іудея»; коли нікого не цікавило – хто якою мовою розмовляє і хто до якої Церкви ходить.

 

Коли між нами панувала Любов і Гідність та істинне «братолюбіє», про яке писав Шевченко.

 

Пригадайте, як з нами був тоді Бог,

 

І як нам усміхалася тоді – Перемога.

Слава Україні!

Радіо Трек: НОВИНИ