Домашнє насильство на Рівненщині: що це, які його прояви та хто може постраждати?

Докладно по фактах

За два місяці 2023 року до поліції Рівненщини надійшло 1645 повідомлень про вчинення домашнього насильства.

Про це розповіла пресофіцерка Нацполіції області Юлія Мозоль.

За цей період правоохоронці винесли 359 термінових заборонних приписів, що складає 21,8% від загальної кількості повідомлень фактів домашнього насильства.

Згідно з чинним законодавством України, домашнє насильство — це застосування однієї людини або групи осіб силових методів або психологічного тиску з використанням погроз, свідомо спрямованих на слабкіших або тих, хто не може чинити опір, тобто будь-яке застосування сили щодо беззахисних в межах родини.

Поняття насильства, яке використовує Організація Об’єднаних Націй, підкреслює навмисний характер і здійснення факту насильства, незалежно від його наслідків. Прояви насильства не обов’язково призводять до тілесних ушкоджень, інвалідності і смерті, мають умисний характер, а самі автори насильства  усвідомлюють їх характер, передбачають наслідки цих діянь і бажають або свідомо допускають їх настання.

Хто може постраждати від домашнього насильства

Наталія (ім’я жінки змінене на її прохання, – ред.) – 29-річна жителька Рівненської області. Про те, що її чоловік максимально обмежує її витрати, в тому числі і на харчування, контролює її кожен крок та її зовнішній вигляд, жінка раніше нікому не розповідала.

– Я вважала, що таке відбувається у кожній сім’ї і це нормально, бо схожа поведінка була і в мого батька. Потім я по секрету розповіла про це своїй подрузі і вона пояснила мені, що насправді це економічне насильство наді мною. Я стала більше аналізувати свої стосунки і зрозуміла – наді мною чиниться ще й  фізичне та психологічне насильство, адже періодично я отримую, як то кажуть – «по морді», то ще й постійно чую, яка я нездара і як нічого сама без нього не можу, – поділилась жінка.

Вона зізналась: час від часу фізично дістається і її 12-річній доньці, до якої, зі слів Наталії, чоловік також злословить. Сама ж жінка оцінює свою сім’ю як благополучну та з середнім достатком.

Найчастіше підґрунтям для домашнього насильства стають саме гендерні стереотипи. Водночас в Україні одним з найпоширеніших міфів про домашнє насильство та гендерно зумовлене насильство є те, що це явище може побутувати в основному серед малозабезпечених та малоосвічених родин. Історія Наталії демонструє, що це не так.

Інший поширений міф полягає в тому, що від насильства можуть потерпати лише жінки або діти, а кривдниками стають чоловіки. Проте, постраждати від домашнього насильства можуть і чоловіки, і будь-які інші члени родини.

Потерпати від насильства можуть як малоосвічені люди, так і люди з вищою освітою та високим положенням у суспільстві не залежно від віку, статі, віросповідання, фінансового становища чи місця проживання та не залежно від ролі в сім’ї чи родині. Особливо уразливими до насильства є діти, які внаслідок малого життєвого досвіду та довірливості можуть сприймати насильство як належне.

Які форми насильства розрізняють

Психологиня з Рівного Світлана Ващук розповіла: наразі розрізняють чотири форми домашнього насильства. Це фізичне, психологічне, сексуальне та економічне. 

– Важливо вміти розрізняти кожну форму, аби зрозуміти, чи здійснюють таке над тобою, чи ти не чиниш такого з іншими. Якщо з фізичним насильством все більш-менш зрозуміло, то, наприклад, з психологічним чи економічним все складніше, – зазначила психологиня.

Вона пояснила, що фізичне явище - це не лише побої, а й ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, незаконне позбавлення волі, мордування, нанесення тілесних ушкоджень, залишення в небезпеці чи ненадання дороги людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані. Втім, якщо щипання, шмагання чи кусання відбувається під час статевого акту та приносить задоволення обом партнерам, то такі дії домашнім насильством не вважаються.

– Що стосується психологічного насильства, то воно проявляється образами, в тому числі і словесними, різними погрозами, приниженнями чи залякуваннями. Кривдники чи кривдниці нерідко змішують людину почувати провину за те, що над нею чи ним чинять насильство. Людину можуть переслідувати, забороняти їй бачитись чи спілкуватись з рідними чи близькими людьми тощо, – сказала Світлана Ващук.

З її слів, окрему увагу потрібно звертати і на сексуальне насильство, адже нерідко його терплять через помилкове уявлення про шлюб – мовляв, казати «Ні!» у шлюбі не можна. Потерпати від сексуального насильства можуть не лише дорослі люди, а й діти.

- Автори сексуального насильства примушують займатися сексом, в тому числі і з іншими людьми. До цієї форми насильства відноситься і примус до небажаних форм статевих контактів. Щодо дітей, то постраждалими від насильства є не лише ті діти, яких зґвалтували чи розбещували, а й ті, які стали свідками статевих актів, – пояснила жінка.

Вона також поділилась інформацією стосовно економічного насильства. Така форма передбачає позбавлення постраждалих житла, їжі, одягу, грошей, документів чи можливості ними користуватися. Це стосується і залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в лікуванні чи реабілітації, перешкоджанні навчатись, працювати чи й навпаки – примушуванні до праці.

– Не завжди відмова дати гроші – це економічне насильство. Якщо жінка просить у чоловіка гроші на восьму шубу і він відмовляє, то це не економічне насильство. Однак, якщо він не дає їй гроші на речі першої необхідності – засоби гігієни, продукти тощо, то це вже економічне насильство. Якщо онук забирає гроші у своєї бабусі, залишаючи її без засобів для існування, це також економічне насильство, – пояснила психологиня.

За інформацією Світлани Ващук, часто форми насильства можуть міксуватись між собою. Причин виникнення насильства – безліч, однак жодна з них не може бути виправданням дій кривдника чи кривдниці. 

Як захиститись від домашнього насильства

За словами рівненської психотерапевтки Анни Дмитришиної, домашнє насильство рідко закінчується одним випадком. Воно має циклічний характер і проміжки між випадками з часом стають коротшими. 

– Спочатку все починається з бажання кривдника чи кривдниці встановити владу та контролювати члена своєї сім’ї. Таку поведінку вони зазвичай виправдовують втомою, якимись проблемами. І навіть більше – звинувачують особу, яка постраждала від насильства, у тому, що сталося, – розповіла Анна Дмитришина.

І додала: наступною стадією є саме факт насильства – фізичне, економічне, психологічне чи сексуальне. Часто автори насильства по закінченню акту насильства, намагаються примиритись зі скривдженою людиною, вибачаються та перекладають свою провину за вчинене, аргументуючи це провокацією такої поведінки з боку скривдженої людини.

– Після кожної «активної» стадії наступає так званий «медовий місяць», тобто спокійний період, під час якого з’являється враження, що все добре. Постраждала людина догоджає своєму кривднику, намагається зробити все, аби агресія більше не проявлялась. Такий період може тривати навіть досить довго, аж поки не з’являться нові обставини, не з’явиться новий конфлікт, – зазначила фахівчиня.

Якщо насильство мало місце, то потрібно вчинити наступне:

  • Обов’язково розповісти про те, що трапилось, тим, хто має ресурси, знання та необхідні навички аби допомогти, та поділитись з близькими – родичами, друзями;
  • Визначити довірену людину, з якою можна бути в постійному контакті, та яка знатиме про місце перебування та чи все гаразд;
  • Скласти алгоритм дій на випадок повторного насильства;
  • Обрати місця, куди можна піти, якщо є загроза домашнього насильства;
  • Домовитись з сусідами про виклик поліції, якщо з помешкання буде чути крики чи інші підозрілі звуки;
  • Зібрати документи, за можливості – гроші, цінні речі, записник з номерами телефонів, в тому числі місцевих служб, які можуть надати необхідну підтримку та допомогу, трохи одягу та ліки, якщо такі необхідні, та заховати їх у такому місці, яке було б безпечним і доступним водночас;
  • Продумати та забезпечити неможливість кривдника дістати інформацію про місце перебування постраждалої особи.

Куди звертатись аби отримати допомогу

У випадках, коли потрібна допомога можна звертатись до:

  • сільських, селищних, міських, районних рад;
  • служб у справах дітей;
  • органів управління освітою, навчальних закладів, установ та організацій системи освіти;
  • органів охорони здоров'я, установ та закладі охорони здоров'я або за номером 103;
  • центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

У Рівному це – Рівненський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться на вулиці Кавказька, 7 у Рівному або телефонувати на 097-313-20-44 або 0362-62-07-88 або на цілодобову гарячу лінію 0-800-21-31-03;

  • суду;
  • прокуратири;
  • уповноважених органів з питань пробації;
  • центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  • притулків для дітей;
  • центрів соціально-психологічної реабілітації дітей;
  • соціально-реабілітаційних центрів;
  • центрів соціально-психологічної допомоги;
  • територіальних центрів соціального обслуговування тощо.

На території Рівного та Рівненського району працює Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги для постраждалих від домашнього насильства. Фахівці бригади можуть приїхати до постраждалої людину у будь-яке зручне для неї місце та надати кваліфіковану допомогу.

Це безоплатно, звернутись по допомогу можна зателефонувавши на 095-033-20-09.

Також у області функціонує шелтер для жінок, які постраждали від домашнього насильства. Перебувати у ньому можна від двох до шести місяців, де з жінкою працюватимуть психологи та соціальні працівники, які допоможуть адаптуватися, знайти роботу тощо. Направлення на проживання у шелтері можна отримати від працівників поліції.

На території України функціонує сайт РОЗІРВИ КОЛО, на якому розміщена інформація про домашнє насильство, способи його запобіганню та алгоритм дій у випадках, якщо таке сталося.

Матеріал підготовлено та опубліковано у межах співпраці UNFPA та ГО «Інноваційні соціальні рішення» за підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID. Думки, погляди та рекомендації, викладені у цій публікації, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Інноваційні соціальні рішення» або уряду США.

Радіо Трек: НОВИНИ

Поширити в Facebook