Це ганьба, яка кидає тінь на Польщу: іноземець засмутився після перетину польсько-українського кордону
На його думку, це є відображенням ставлення поляків до українців
Ганс Петтер Мідттун, незалежний аналітик, колишній оборонний аташе Норвегії в Україні та офіцер запасу Збройних сил Норвегії у блозі видання NV описав свій досвід перетину польсько-українського кордону.
У неділю я перетнув польський кордон у Перемишлі, щоб сісти на поїзд до Києва. Те, що я побачив — це ганьба
Я простояв дві з половиною години у черзі перед посадкою, багато хто чекав до чотирьох. Поїзд вирушив із запізненням на 90 хвилин, тому що лише троє прикордонників перевіряли документи приблизно у 500−600 пасажирів.
Пасажири, переважно українці, стояли під відкритим небом, ділячи між собою два біотуалети, призначені для масових заходів. У певний момент виникли справжній розпач і хвилювання, оскільки люди боялися, що не встигнуть вчасно на потяг.
Українська залізниця не залишає своїх громадян напризволяще. Звідси й затримка.
На думку іноземця, ганебне ставлення до українців на польському кордоні - приклад того, як багато поляків ставляться до українців.
Облаштування їхнього добробуту не є пріоритетом.
Через чотири з половиною роки війни, без кінця на горизонті, тимчасові рішення більше не є прийнятними. Як і ксенофобія, - вважає Ганс Петтер Мідттун.
Я не розумію Польщу — і не впевнений, що вона сама себе розуміє.
Можливо, кращий опис — «стратегічно амбівалентна».
Аналітик помітив безліч невідповідностей, які демонструє сусідня країна.
- Вона хоче бути європейською, але водночас запекло відстоює свій суверенітет від Брюсселя.
- Вона є одним із найрішучіших прибічників України, однак дедалі більше готова кидати виклик Києву через торгівлю, історію та біженців.
- Вона визнає, що Україна захищає Польщу, але готова підривати її економіку та ставити її членство в ЄС і НАТО у політичну залежність.
- Вона є, мабуть, найсильнішим європейським союзником Америки, водночас розбудовуючи європейський оборонний потенціал на випадок, якщо Вашингтон стане ненадійним.
- Вона обирає проєвропейського прем'єрміністра, а потім розвертається й обирає антиєвропейського президента.
- Вона хоче бачити Німеччину сильнішою проти Росії, але водночас побоюється німецького домінування.
- Вона прагне очолити регіон, але свариться саме з тими партнерами, які їй потрібні.
- Вона проводить жорстку міграційну політику, водночас сильно залежачи від української робочої сили.
- Вона також розколота всередині себе: східна, сільська, старша, більш католицька та консервативна проти західної, міської, молодшої, більш світської та ліберальної — і кожна переконана, що саме вона є справжньою Польщею.
Ці суперечності — це більше, ніж просто опортунізм. Польща намагається втекти від залежності від будь-якої великої держави — Росії, Німеччини, Франції, Брюсселя чи навіть Сполучених Штатів.
Вона прагне безпеки, яку дають альянси та інтеграція, зберігаючи при цьому свободу дій повного суверенітету.
Для середньої за розміром держави ці амбіції зіштовхуються одна з одною. Вони також породжують націоналізм і ксенофобію.
Польське суспільство стає дедалі більш поляризованим щодо України, а ворожість до українців дійсно зросла. У першій половині 2026 року польська поліція зафіксувала 180 ймовірних злочинів на ґрунті ненависті проти українців, що приблизно на 30% більше, ніж за аналогічний період 2025 року. І все ж — знову парадокс — поляки виходять на марші проти тієї самої ворожості, яку підживлює їхня політика.
Маючи багато польських друзів і вітаючи польське лідерство, я щиро засмучений тим, що бачу та відчуваю на собі. Ворожість до українців кидає тінь на Польщу, тоді як більша частина Європи дивиться на Україну із захопленням і повагою, - резюмував норвежець.
Раніше на цю тему ми писали:
Це ганьба: норвежець жорстко присоромив поляків через ставлення до українців на кордоні
Радіо Трек: НОВИНИ