«Було б добре, якби твій тато загинув»: Українець не хоче повертатися в польську школу через цькування

Таке у Польщі трапляється дедалі частіше

Українці у Польщі зізнаються, що іноді слова поляків їх дуже ранять, - про це пише ukrayina.pl з посиланням на tokfm.pl. 

Трапляється, коли я розмовляю з кимось українською, наприклад на зупинці, чую коментар: «Це Польща, і тут люди говорять польською», — розповідає Ірина, яка зараз живе у Любліні.

Жінка каже, що переїхала сюди з дітьми, ходила на курси, але все одно робить помилки.

Інколи мені не вистачає польських слів, у мене східний акцент. Ви чуєте, що я не полька. Деяким людям це не подобається. Я цього не розумію. Це не мій вибір приїхати сюди зараз. Я не приїхала у відпустку, а втекла з війни, — каже українка.

Неприємні коментарі звучать і в школах Любліна, де навчається понад дві тисячі учнів з України.

Кілька хлопців неодноразово казали мені, що вони за Росію, щоб я повертався в Україну і воював. Сміялися, що Росія переможе, — розповідає учень початкової школи Микола. 

Пані Олена з Києва каже, що її син теж пережив булінг.

Перед канікулами він був у сьомому класі. Почув від хлопців, що було б добре, якби його тато, який на війні, помер. Були й інші дуже неприємні слова, які я навіть не хочу цитувати, — каже вона і додає, що син не хоче з вересня йти до польської школи, бо боїться, що з ним знову це трапиться. 

Фахівці кажуть, що проблема з українцями почалася зі словесного насильства 

Докторка Маргарет Ойя-Новак з Інституту соціальної комунікації та медіанаук Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні каже, що нині ключову роль відіграють соціальні мережі, в яких є дискримінаційні дописи, які виключають ту чи іншу групу.

Іноді тисячі або навіть мільйони людей діляться однією публікацією. І вона розповзається, як сніжний ком, — каже вона.

Жінка додає, що слова дуже близькі до дій і, наприклад, до фізичної розправи. 

Це вже можна побачити в школах. Коли я працюю з вчителями і розмовляю з ними про насильство та його наслідки, я завжди чую, що проблема почалася зі словесного насильства.

 

З’являються словосполучення «ті злі біженці», «ті українці».

 

Потім це переростає у фізичну агресію, дискримінацію, відчуження. І дуже часто дитина, яка зазнає насильства над частиною своєї особистості, тікає з такої школи чи класу.

Мова стає все більш брутальною і радикальною. Політики використовують це цілком свідомо і цілеспрямовано, — каже фахівчиня.

Радіо Трек: НОВИНИ