Батьки не мають номерів телефонів вчителів,- розповідь українки про незвичні традиції у школах Канади
А також про партнерську атмосферу у закладах освіти цієї країни
Своїм педагогічним досвідом роботи в канадському місті Калгарі з НУШ поділилася вчителька англійської мови та літератури, а також німецької мови Олександра Журавльова, яка раніше впродовж 20 років працювала в школі Тернополя.
Уже п’ять років українка мешкає в місті Калгарі, що в канадській провінції Альберта. На те, щоб влаштуватися на роботу в початковій школі, у жінки пішло трохи більше ніж два роки.
Саме стільки часу зайняло подання всіх необхідних документів, оцінювання дипломів, складання іспиту з англійської мови та додатковий рік навчання у двох місцевих вишах, аби добрати необхідну кількість кредитів для визнання диплома.
Олександра розповіла про систему освіти в Канаді – тут діти йдуть до школи в 5-6 років і закінчують її, як правило, після 12 років навчання.
Кожен день учні всіх класів починають о 9:00 і закінчують о 16:00. Урок переважно триває 1 годину 20 хвилин.
Завдяки тому, що впродовж цього часу вчителі часто змінюють види активностей, упродовж такого уроку діти майже не втомлюються.
Домашніх завдань діти в початковій школі не отримують, адже багато роблять під час уроку.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО НАВЧАННЯ В ОДНІЙ ЗІ ШКІЛ КАЛГАРІ ВІД УКРАЇНКИ З ТЕРНОПОЛЯ
Замість поточного оцінювання лише семестрове
У першому класі в нас 4-бальна система оцінювання, де четвірка – найвищий бал, а одиниця – найнижчий. У старшій школі учнів оцінюють у відсотках.
Коли дітям видають табелі, то до кожного предмета та оцінки вчителі мають написати пояснення і характеристику навичок дитини – хоча б по 4-5 вмінь та хоча б одну рекомендацію.
Звісно, це займає досить багато часу, адже треба докладно розглянути й проаналізувати успіхи кожного. Але такий аналіз ми робимо лише раз, наприкінці семестру.
Підручники – не обов’язкові
За період моєї роботи в школах Калгарі я помітила, що вчителі дуже рідко користуються підручниками під час уроків і це нормальна практика.
Навіть місцеве міністерство освіти визнало, що оскільки як програми, так і технології постійно змінюються, то не зовсім доцільно друкувати підручник, який через 5 років застаріє, - розповідає українка.
Звісно, не можна сказати, що в школах взагалі немає підручників, - каже вона. Просто вчителі надають перевагу роздатковим матеріалам, іграм, різним вправам.
Через те, що кожен учитель прикріплений до одного класу, то за роки роботи педагоги напрацьовують хорошу базу зі своїми матеріалами.
Олександра розповіла, що вчителі у Канаді закріплені за певним класом і можуть із року в рік викладати лише в одному класі (наприклад, працювати лише з другими класами: діти змінюються, а рік навчання, з яким працює вчитель – ні).
Звісно, за бажанням або за потреби педагоги можуть змінити клас, але вони ніколи не викладатимуть одночасно для різних вікових категорій.
Вчителі кожного року змінюють учнівські колективи на паралелях
Наприкінці кожного навчального року учнів міняють між паралельними класами та утворюють нові класні колективи. Це допомагає уникати булінгу та розділення класу на окремі групи.
Тому вчителі наприкінці року пишуть рекомендації, наприклад, таких то учнів не можна знову поміщати в один клас, бо разом вони погано поводяться.
Також зміна класного клімату допомагає дітям краще проявляти себе, а вчителю – вибудувати правильний менеджмент класу та встановити чіткі правила.
Особливу увагу в школі приділяють емоціям
Дітям постійно наголошують, що вони мають право гніватися, ображатися чи просто мати поганий настрій, адже всі ми люди. Але не можна виплескувати ці емоції на інших. Тому на уроках часто обговорюють, до чого можуть призвести неконтрольовані емоції.
Що таке система заохочень та наслідків у канадській школі?
Щоби регулювати поведінку учнів, вчителі використовують поняття «заохочення» та «наслідки». І аж ніяк не «покарання».
- сидіти цілий день у вчительському кріслі;
- обідати з вчителем/кою;
- принести улюблену іграшку до класу;
- бути капітаном, лідером тощо.
Якими ж можуть бути наслідки?
Якщо порушення незначне, то учень отримує спочатку усне попередження. А якщо повторюється, то:
- батькам надсилають повідомлення на електронну пошту;
- вчителі можуть скоротити ігровий час наприкінці дня тощо;
- також учнів можуть попросити взяти time out – вийти з гри чи вправи й повернутися до роботи, коли вони заспокояться;
- якщо дитина навмисне пошкодила щось у класі – помалювала парту чи подерла книжку – то їй треба не лише виправити це, а й, наприклад, вимивши свою парту, вимити ще декілька, підклеїти свою книжку й ще десять інших;
- за серйозні порушення учнів відправляють на бесіду із заступником чи директором.
Про батьківські збори
Кожен і кожна із вчителів і вчительок має три рази на рік проводити індивідуальні зустрічі з батьками та їхніми дітьми. Зустріч триває 10–15 хвилин і за цей час педагоги розповідають про успіхи учнів, показують їхні роботи, акцентують на певних проблемах і труднощах, вказують шляхи вирішення.
Лише в цей час батьки можуть особисто контактувати з вчителями. Решта днів – спілкування лише через електронну пошту.
Ніхто не має особистих телефонів та адрес вчителів.
Крім того, Олександра відзначила, що в місцевих школах немає конкуренції між вчителями, натомість панує атмосфера партнерства та взаємопідтримки. Вчителі поділені на команди за паралелями класів.
Кожної п’ятниці ми на спільних засіданнях плануємо роботу на наступний тиждень. Колеги пропонують свої ідеї, діляться вправами, іграми, які добре «заходять» дітям тощо.
Тобто вчителі не конкурують між собою. Можливо, це й через те, що тут немає розподілу годин. Усі вчителі працюють однаково, а сама зарплата нараховується відповідно до стажу та рівня освіти.
Звісно, в освітній системі Канади є свої плюси й мінуси.
Але з власного досвіду можу сказати, що я тут почуваюся захищеною, про мене піклуються. Я маю підтримку адміністрації, колег, - завершила розповідь українка.
Радіо Трек: НОВИНИ