Земля пішла з-під ніг у Путіна: Озвучили, як закінчиться війна в Україні
«Такий сценарій є значно імовірніший, ніж ядерний кінець світу» (с)
«Спочатку ніхто не міг уявити, що російсько-українська війна може розпочатися. І все ж вона почалася. Тепер ніхто не може сказати, чим вона завершиться. Проте вона все-таки завершиться», - так починається програмна стаття видатного історика Тімоті Снайдера, повний переклад якої можна прочитати ТУТ, а оригінал англійською – ТУТ.
Ми ж подаємо ключові витяги з цього тексту:
Як закінчиться війна в Україні
Вважаю, що війна закінчиться, коли українські воєнні перемоги змінять російську політичну реальність – і цей процес, гадаю, вже розпочався.
Українці, погодьтеся, виявилися приголомшливо хорошими воїнами. Вони провели серію оборонних, а потім і наступальних операцій, які хочеться назвати «взятими з підручника», але правда в тому, що жоден із цих підручників ще не написаний.
Хай там як, майбутні підручники з воєнного мистецтва будуть засновані на прикладах російсько-української війни. Так от, українці провели ці операції з дивовижним спокоєм, зібраністю та холоднокровністю, навіть коли росіяни вчиняли щодо них жахливі злочини та відкрито виступали за знищення їх як нації.
Земля пішла з-під ніг Путіна
Його політична кар’єра була побудована на використанні контрольованих ЗМІ для перетворення зовнішньої політики у заспокійливу виставу. Якщо сказати це іншими словами, то виживання режиму залежало від двох чинників: те, що відбувається на телебаченні, важливіше, ніж те, що відбувається насправді; і те, що відбувається за кордоном, важливіше, ніж те, що відбувається вдома. І здається мені, що ці чинники вже не працюють. З початком мобілізації різниця між удома та за кордоном зруйнована.
Із програними битвами різниця між телебаченням і реальністю суттєво зменшилася. Дійсність почала відігравати більшу роль, ніж телебачення, а Росія – більшу, ніж Україна.
Між верхівкою та громадською думкою в Росії також виник розкол, який зараз можна помітити навіть на телебаченні. Дехто з росіян вважає цю війну святою справою, яку можна виграти, тільки якщо рубати винуватцям голови, буцім тоді керівництво буде поводитись чесніше та почне посилати більше людей і техніки на фронт.
Серед них є і кілька військових блогерів, які зараз перебувають неподалік від зони бойових дій, і їхні голоси стають все більш популярними.
Проте це є пастка для Путіна, оскільки він і так посилає на війну все, що тільки може. Власне, через висловлювання цих осіб він виглядає слабким і нерішучим. Інші вважають, що війна була помилкою. Ці голоси виставляють його дурнем. Позаяк це лише деякі з низки найголовніших і суперечливих думок, з якими зараз стикається Путін у своєму вразливому й ослабленому становищі.
Якщо війна за кордоном погіршує твоє становище, і якщо цю війну неможливо виграти, краще закінчити її сьогодні, аніж завтра. Підозрюю, що Путін просто ще не розуміє цього. Однак він зайшов достатньо далеко, щоб усвідомити, що він повинен діяти в реальному світі, хоча досі його рішення були невдалими.
Між тим мобілізація була найгіршим вибором для обох світів: достатньо великою, щоб відштовхнути населення, але надто малою і, найголовніше, надто пізньою, щоб виправити ситуацію [на фронті] до зими. Ймовірно, це був наслідок компромісу, який показує нам, що Путін править не сам. Він намагається безпосередньо керувати військами в Україні. Проте невдачі у війні відкривають його для прискіпування (поки що непрямого). І тут Путін, схоже, втрапив у халепу: завершення війни зараз, без зміни порядку денного, посилило б деяких його критиків. А після проведення мобілізації в нього лишилося не так й багато засобів, за допомогою яких можна залучити додаткові сили.
Як зміниться порядок денний?
Він змінюється сам собою. Зараз Путін опинився заручником події, яка одразу набула політичного розголосу всередині Росії. Двоє відомих російських політичних діячів – Рамзан Кадиров та Євгєній Пригожин – досить жорстко розкритикували вище російське командування.
На мою думку, це не випадково: і Кадиров, і Пригожин мають щось на зразок приватних збройних сил. Кадиров фактично є диктатором Чечні і має власне ополчення, яке з початком війни було розгорнуте в Україні, де, схоже, займалося лише знущаннями та залякуванням мирних мешканців, а також розміщенням своїх фото та відео в інстаграмі й тік-току.
Після початку мобілізації в РФ минулого місяця Кадиров оголосив, що ніхто з Чечні мобілізований не буде. Звідси можна зробити висновок, що він береже своїх людей для чогось іншого.
Береже свої формування і Пригожин. Він відкрито винаймав російських в’язнів для війни в Україні у лавах «Вагнера». Насмілюся припустити, що він посилає їх на смерть, а сам притримує людей та обладнання, що могли б знадобитися в якійсь іншій справі.
Пригожин та Кадиров закликають до посилення війни і насміхаються над вищим російським командуванням у найбільш можливому для них агресивному тоні, але при цьому вигороджують власних людей. Це дуже схоже на пастку.
Публічно критикуючи спосіб ведення війни, вони послаблюють, змушуючи його взяти на себе відповідальність за провал у війні, яку, здається, навіть не намагаються виграти.
І тому ми можемо побачити правдоподібний сценарій закінчення цієї війни.
Для всіх зацікавлених сторін – погано програти в Україні, але ще гірше програти у Росії. Логіка ситуації сприятиме тому, хто швидше це зрозуміє, зможе взяти все під контроль та передислокуватися.
Як тільки в Росії почнеться цей каскад, ні для кого не буде сенсу залишати російські сили в Україні. Якщо так вийде, то Путіну не знадобиться виправдання, щоб піти з України, оскільки він робитиме це для власного політичного виживання.
Звичайно, все це дуже важко передбачити, особливо на рівні деталізації. Цілком можливі й інші варіанти. Але лінія розвитку, яка тут викладається, є не лише набагато кращою, а й набагато імовірнішою, ніж сценарії кінця світу, яких ми боїмося.
Тож варто про це замислитись і до цього підготуватися.
Радіо Трек: НОВИНИ
