Йожеф Сабо: «Прийшли русаки – забрали будинок»
Легендарний футболіст і тренер розповів про футбол і політику
Йожеф Сабо днями відсвяткував день народження – 29 лютого йому виповнилося 84 роки. З цієї нагоди видання «Чемпіон» поспілкувалося з легендою українського футболу. Почали розмову з Олександра Шовковського, який в ролі тренера київського «Динамо» виграв шостий матч поспіль. У Йожефа Сабо – 10 перемог поспіль (сезон 2004/05).
– Йожефе Йожефовичу, як думаєте, Олександру вдасться побити ваш рекорд?
– Дай Боже, щоб він побив усі рекорди в «Динамо». Вболіваю за нього всім серцем. Він був дуже дисциплінованим футболістом. Була голова на плечах. Ніколи не пив.
– Як взагалі оцінюєте роботу Шовковського в «Динамо»?
– Ще трохи зарано давати оцінки. Але, думаю, все у нього вийде.
– Чи не затягнуло керівництво «Динамо» момент прощання з Луческу?
– Луческу - професійний тренер. Певно, він попросив керівництво придбати нових гравців. Але, скоріш за все, на це не було грошей – іде війна. Мабуть, настрій у Луческу вже був не той.
– До речі, про керівництво Динамо. Багато років тому у вас стався конфлікт із братами Суркісами. Зараз які з ними відносини?
– Нормальні. Вітали мене з днем народження. Всі конфлікти лишилися позаду. Сьогодні війна і не можна сваритися. Треба допомагати один одному. Вони утримують «Динамо» під час війни. За це їм респект. Витрачають на команду чималі гроші. Повірте, це дуже дороге задоволення.
– Якби вам 25 років тому сказали, що Шовковський буде очолювати Динамо, а Шевченко стане президентом УАФ, чому б здивувалися більше?
– Не думав, що Шевченко стане керівником УАФ. Вважав, що він продовжить іти по тренерській стезі. Подивимося, чи вийде у Шевченка в ролі президента УАФ. Схоже, що всі гроші, які були в УАФ, украли. Не знаю, як він буде це вирішувати. Але щиро бажаю йому удачі!
Русаки прийшли, забрали в нас будинок
– Йожефе Йожефовичу, ви народилися в 1940 році в Ужгороді. Місто на той час вже належало Угорщині. Угорці окупували Ужгород 10 листопада 1938 року, коли Гітлер розчленував Чехословаччину. Яким було ваше дитинство?
– Нас було 7 дітей в родині - 5 братів, 2 сестри. Я був наймолодший. Жили в нормальному будинку. Коли прийшли русаки, будинок у нас забрали. Переселили у квартиру, в якій до цього жили солдати. Дитинство було важким. Дуже важким.
– Ви й досі продовжуєте думати угорською?
– Мені соромно, що я - мадяр. Орбан вже багато років лиже дупу Путіну. Орбана давно захомутали росіяни.
Я закінчив мадярську школу, родина розмовляла угорською. Я і словацьку знаю, адже в родини є і словацькі корені. Коли в 1959 році приїхав до Києва, вчив, на жаль, не українську, а російську мову. Але тепер я забув російську. Сказав своїм дітям та онукам, щоб вони теж її забули й ніколи не розмовляли з росіянами.
– Під час ігрової кар’єри вас називали Фашистом - за угорське коріння і те, що Угорщина воювала на боці Німеччини. Пам’ятаєте, хто це придумав?
– Придумали в Москві. Мене це дуже обурювало. Коли ми з київським «Динамо» приїжджали в Москву, завжди грав проти місцевих команд на межі фолу. Вони мене боялися.
– Ви завжди вели здоровий спосіб життя і в 70 років ще каталися на лижах.
– Так, але 5 років тому виникли проблеми з ногою. Довелося замінити тазостегновий суглоб. До цього я ще бігав. Зараз гуляю. Роблю зарядку. Давно не був у своєму старенькому будинку в Карпатах. Він знаходиться біля села Верхнє Студене (є ще Нижнє Студене), тільки на 800 метрів вище села. Там дуже красиво.
Радіо Трек: НОВИНИ
