«Їх це шокує», - австрійські вчителі не розуміють та скаржаться на українських дітей
Що саме вражає австрійців та як у цій країні вирішується питання з додатковими оплатами в навчальних закладах?
На цю тему Texty.org.ua розмістили матеріал Павла Контрактовича, який пів року прожив у Австрії – у нього багатодітна родина, тож усіх випустили за кордон без проблем вже після початку повномасштабної війни.
Зокрема, Павло розповів про австрійську школу.
Я не знаю, як їм це вдається, але вчителі спілкуються з дітьми на рівних.
Позиції я – вчитель-начальник, а ти – учень-підлеглий чудом вдається уникнути. Вчителі й директор – привітні та відкриті до спілкування з батьками й дітьми. Водночас діти не дуріють і не зносять голову вчителю та дах школі. Натомість вони вчаться. І ніхто навіть не думає ігнорувати слова вчителя.
Батькам не заведено втручатися у шкільні справи, вхід до школи вільний, але всі чекають на дітей на шкільному подвір'ї, - зауважує Павло.
Найбільше я бачив, як працює вчителька групи продовженого дня. Це окрема вчителька, яка приходить після уроків. Її послуга платна: 300 євро на місяць за 5 днів у тиждень. Записуватися потрібно за пів року й можна вибрати меншу кількість днів. Для українців діє знижка, до того ж нам дозволили записатися відразу. Ми платили 50 євро за два дні в тиждень. Перший раз оформити заявку слід у муніципалітеті, звідки приходять поштою платіжки.
Українець розповідає, що вчителька гралася з дітьми у сніжки, не лінувалася взяти лопату й розчистити ігрову зону, коли випав сніг, робила зачіски та розмальовувала обличчя, під її керівництвом діти малювали картини й робили різні творчі штуки.
Тобто вона активно займалася дітьми. Уроки учні робили самі, вчителька лише перевіряла. Якщо щось було неправильно, просила переробити. Мій син був у захваті від «продовженки». Німецької він не знав, але це не завадило знайти в школі друзів. Однокласники всі привітні й комунікабельні.
Але Павло відзначив, що при такій рівності й демократичності австрійські вчителі не розуміють, як таке може бути, що вони кажуть дитині не шуміти на уроках, а вона шумить.
Їх це шокує.
На таку поведінку частини українських дітей скаржалися австрійські вчителі українським колегам, яких у деякі школи взяли на роботу вести уроки німецької для українських дітей.
Не розуміють також, коли дитина не виконує домашнє завдання. Домашка є, її щоразу перевіряють і щоразу ставлять оцінку. Ми одного разу не зробили, то вчителька написала нам з дружиною записку.
Але домашку робити легко, бо завдання зрозумілі й цікаві. Верстку підручника, що дуже важливо, продумано й не переобтяжено безліччю зайвих деталей.
Ми з сином паралельно робили завдання в українській школі, то відмінність дуже впадала у вічі. По-перше, наш підручник зверстано наляписто, все збито докупи. Деякі завдання написано так, що доросла людина, яка не знає шкільного, вчительського сленгу, не здогадається, що потрібно зробити.
Додаткові активності – за гроші
Австрійська школа пропонує додаткові активності – наприклад, чотири заняття із катання на гірських лижах. Оплата – 80 євро, навчання за бажанням (можна купити послуги сертифікованого тренера й безпосередньо на гірськолижному спуску, година – 65 євро).
Або місячний курс у басейні – тут оплатити потрібно лише проїзд – 12 євро.
Також відразу попросили купити набір для творчості.
Уся комунікація – у формі роздрукованої інформації, яку дають дитині або надсилають на емейл батькам.
Жодних вайбер-груп і п’ятсот нагадувань у стилі «хто провтикав – той не встиг». Жодних батьківських дискусій про те, здавати гроші чи ні.
Якщо йдеться про додаткову оплату, то лист написано дуже ввічливо, з повагою і поясненням, чому це стільки коштує та на що саме буде витрачено гроші.
Наприклад, ось так:
Дорогі батьки!
Ми вже в середині підготовки до цьогорічного шкільного мюзиклу. Подія відбудеться 23 червня 2023 року. Учні виконують дві вистави. Ранкова вистава, де до нас приходять навколишні школи та дитсадки, і вечірня вистава. Продаж квитків розпочнемо після Великодніх свят. Ціна дорослого квитка – €13, школярі (6-14 років) – €7.
Захід є загальношкільним, до якого залучено всіх дітей. Точну процедуру й час репетицій ви отримаєте згодом.
Оскільки такий проєкт пов’язаний з дуже великими витратами, ми звертаємося за підтримкою до комерційних компаній. Якщо ви самі або ваші знайомі маєте відповідні контакти, будемо дуже вдячними за допомогу.
Ми з нетерпінням чекаємо на цей спільний досвід!
З повагою
В Україні останнім часом точиться боротьба з додатковими платними активностями в школі, як-от екскурсіями чи майстер-класами – мовляв, діти, у чиїх батьків бракує грошей заплати за те, що дитину навчать писанкарства, почуваються ображеними.
Павло розповів про австрійський підхід:
Школа пропонує додаткові заняття за додаткові гроші, але дешевше, ніж на ринку.
Хто хвилюється за почуття дитини – може працювати й заробляти більше. Роботи вистачає.
Чистота
В Австрії всюди ідеально чисто, проте у школі не бояться бруду.
Дощ чи сніг – діти йдуть гратися на вулицю, у двір, де витоптана трава. Коли я вперше прийшов забирати малого, від був по вуха в грязюці. І кілька метрів від дверей до шкільної роздягальні – це доріжка землі. Наша прибиральниця з київської школи – хороша, але буркітлива бабця – отримала б інфаркт, якби таке побачила, - зазначає автор.
Після прогулянки діти перевзуваються, знімають свої непромокальні штани й ідуть на урок. А на прогулянці вони ховалися в кущах, копалися в пісочниці, ганяли м'яча, ходили в сусіднє кафе купити булочку.
Жодної охорони на вході, як стало модно в Києві ще задовго до війни.
Автобус, а не машина
Школа маленька, тому на фізкультуру діти їздять у спортзал громадським транспортом. Це теж корисно, - розповідає українець.
Коли старші діти вимагали, щоб їх за київським прикладом скрізь возили машиною, найменший гордо декларував, що він знає, як їздити австрійським автобусом.
Діти, крім знань, навчаються самостійності й основ самообслуговування.
До речі, жодного харчування в школі немає – хто хоче, той бере снек. На «продовженці» гарячі обіди є, але продовженка платна.
За словами австрійських учителів, іноземні діти, які прийшли в початкову школу, починають розуміти німецьку й трохи говорити через рік перебування. Але оскільки завдання ще прості, вони перебувають у загальному класі й більш-менш ідуть за загальною програмою, плюс для іноземців є додаткові уроки німецької.
Щодо середньої школи, то наші діти не розмовляли німецькою й повноцінно не вписалися в навчання. Для українців у середній школі запровадили щоденні уроки німецької, інший час вони ходили в австрійські класи. Ті, хто приїхав раніше й вивчав німецьку, змогли інтегруватися.
Син паралельно відвідує українську школу онлайн і там треба робити домашні завдання з фізкультури – наприклад... відповісти на запитання, у якому році який спортсмен став чемпіоном України. Як на мене — більш маразматичної фізкультури онлайн, ніж сидіти у Вікіпедії та виколупувати дані про якихось спортсменів, придумати важко, але українська школа вміє.
Радіо Трек: НОВИНИ
