Як Водохреще увібрало в себе язичницькі обряди. Чи добре це? (9 ФОТО)

субота, 18 січня 2020 19:05

Дещо про силу води

19 січня православні християни святкують Водохреще - одне з 12 великих свят.

Проте мало хто замислюється про те, що свято Водохреще увібрало в себе чимало язичницьких ритуалів.

Коли ми їдемо у туристичну поїздку і кидаємо у фонтан чи природне джерело монетку, «щоб повернутися» або загадати бажання, то ми повертаємося до древнього ритуалу використання магії води, який, попри на засилля християнства, зберігся до наших днів.

Вода, на думку древніх людей, є жіночаою субстанцією.

Дитина, оточена водою, перебуває дев’ять місяців у лоні матері.

У деяких міфологіях світ починається з води, приміром, єгипетський бог Сонця Ра з’являється саме з первісних вод, та й у християнстві «Дух Божий ширяв над повехнею води».

Проте відразу зауважимо, Бог створив небо і землю, день і ніч. Проте ніде у Бутті не сказано, що Бог створив воду. Вода як первісна сила існувала ще до створення світу богами.

Тому вода та її вмістилище дуже шанувалися язичниками.

Приміром, колодязі асоціювалися з жіночністю та Богинею-Матір’ю.

Колодязі були навіть популярніші за джерела, адже з магічної точки зору штучно створені предмети магічно сильніші, ніж природні.

Християнство, яке набуло популярності з Х століття, не могло знищити віру у силу води, тому воно могло лише використати цю ідею та асимілювати.

Приміром, колодязі почали асоціювати зі святими, наприклад, колодязь Чаші у Гластонберському абатстві у Великій Британії, який тепер слугує церкві.

Проте зрозуміло, що саме джерела використовувалися для різноманітних ритуалів, адж вода, яка б’є з-під землі, вже викликає благоговіння.

Особливою магією наділена проточна вода. Її силою часто пов’язували з зціленням та очищенням.

Тому вода слугувала таким собі вівтарем для здійснення перших обрядів.

Тому й не дивно, що Водохреще, яке розповідає про охрещення Ісуса Христа у водах річки Йордан та сходження на нього Духа Божого, у народній свідомості елемент використання води з’єднався з язичницькими віруваннями у її силу.

Тому чільне місце серед ритуалів на Водохреще стали займати обряди, які пов’язані з водою.

Тому йдуть до церкви святити воду.

З свяченої води починається «голодна» кутя, нею ж господар кропить всіх присутніх, будівлі тощо.

Підсилює цю віру у силу води народні уявлення про живу та мертву воду, яку найчастіше приносять ворони, як провідники поміж цим світом і світом потойбіччя.

Популярною у казках є й молодильна вода, яка допомагає зберегти заледве не вічну молодість.

Серед язичницьких обрядів на Водохреща також популярними є методи, які забезпечують позбавлення від злих сил, наприклад, постріли з рушниць, розпалювання вогнищ тощо.

Наприкінці ХХ та у першому десятиріччя ХХІ століття в Україні поширився звичай заледве не масового купання в ополонці, щоб «оптом» змити з себе гріхи.

Проте такий обряд - не український, а російський, а тим паче, як правильно зауважує ПЦУ, немає нічого спільного з вірою.