«Я не можу купити молока своєму Лесику»: щемлива історія про загиблого воїна полку «АЗОВ»
Олесю Самчуку було лише 22
Ця загибель сколихнула Рівне. У вівторок , 19 березня, місто прощатиметься з Героєм Олесем Самчуком, якому тепер назавжди 22, який от-от мав одружитися, і який, що головне, був надзвичайно гарною і світлою Дитиною.
Ще таким юним створінням, і вже настільки справжнім Чоловіком. Люди згадують про Олеся. Далі допис журналістки Катерини Романік, яка зараз мешкає і працює у Києві:
- Я не можу купити молока своєму Лесику частіше, аніж раз на тиждень. На більше - пенсії не вистачає... А він його так любить! - десять років тому перед радіоефіром знічено зізнавалася Вікторія Самчук.
Її очі не бачили. Вона бачила серцем. І писала чудові вірші.
Саме тому я часто запрошувала її на радіоефіри. На одному з яких вона й розповіла мені, як важко жити незрячим в Україні.
Ще важче ростити дітей.
Тоді за дверима студії на неї нетерпляче чекав 12-річний Лесик. Саме він привів маму на інтерв'ю. Бо ж вона не бачила.
7 років тому Вікторії не стало...
Але Лесик так любив свою маму, що продовжував з нею спілкуватися.
Він писав їй листи. Розмовляв з нею, радився, каявся, ділився мріями.
«Мене рухаєш ти. Я хочу стати тим, ким би ти мене хотіла бачити – Людиною».
Так закінчувався його останній лист до покійної матері.
А вже за півтора місяці 22-річний азовець Oles Samchuk з позивним «Каркаде» пішов до неньки в засвіти. Він обрав собі цей позивний, бо так називалася перша збірка маминих віршів.
Він виріс гарним і струнким. Справжнім чоловіком із серцем патріота. Закоханим у життя, люблячим, щирим романтиком. Саме тому добровільно пішов до війська.
І ось за тиждень збирався повернутися додому й одружитися.
Але 11 березня 2024 року Олесь Самчук загинув.
У бою.
Людиною.
Як навчила його мама...
Радіо Трек: НОВИНИ
