«Я не хотів лишити його кадирівцям»: військовий з Рівненщини врятував свого командира (ФОТО)
Його нагородили Золотим Хрестом від Залужного
Військовий Віктор з позивним Отшел 27 років служив в армії. Захищав Україну на Сході з 2014 року.
За 2 тижні до 24 лютого 2022 року звільнився в запас. Планував з сім'єю приїхати до батьків на Рівненщину. Але плани поміняла війна.
26 лютого Віктор повернувся у рідну частину, а з середини березня вирушив у зону бойових дій.
Перший важкий бій відбувся буквально на другий день після приїзду прикордонників у населений пункт Степне.
Далі – утримання позицій у селі Солодке Донецької області. Потім – Мар’їнка. Там підрозділ Отшела обороняв місто від кадирівців.
9 квітня 2022 року Отшел, рятуючи свого пораненого командира після танкового обстрілу, сам отримав тяжкі поранення. У його тілі було 15 уламків. Три з них так і залишилися.
Віктор про це розповідає так:
У нас було чергування кожних 2 години. І наша черга була приготовити щось пообідати.
Я готовлю обід для хлопців. Присів біля буржуєчки тихенько. Це на вулиці все було, недалечко від нашої хати. І тут чую - вихід. Перший пролетів мимо. Другий вихід. І я не почув прихода. І буквально 2 метри від мене ліг фугас.
Хлопці побачили і кажуть: «Мабуть ти родився в дуже великій сорочці, якщо він не розірвався». А це було, мабуть, моє попередження. Бо це було 8 квітня.
А 9 квітня знову був бій. На наших військових йшли танки.
Я виходив з хати. Озираюся, а десь метрів 4 від мене стоїть танк. Дулом повернутий на мене. Дивиться, які мої дії.
Хоттабич каже: «У нас в хаті стоїть гранатомет. Піду його візьму».
Це треба було перейти перед тим танком. Я попросив його не йти. Але він не послухав.
Він не дійшов до тієї хати. Тільки зайшов у двері - прогримів вистріл з танка і він впав. Почав кричати: «Поможіть!».
Я кажу хлопцям: «Піду заберу. Бо людина жива. Не залишати ж її кадирівцям". І пішов.
Віктору довелося знову перебігати перед тим танком. Він схопив пораненого, щоб потягнути. А він - у бронежилеті, тіло - розслаблене і це тяжко.
Я гукнув Сергія, щоб він допоміг. Тільки ми перетягнули - пролунав вибух. Сидячи біля Хоттабича, я побачив, що летить кудись моя рука. І я бачу, що в мене в руці - дірка. Вона летить в другу сторону. Мене перекинуло.
За цим вибухом пролунав наступний. І мене знову розвернуло в другу сторону. І я лежу на боку. Бачу, що в Сергія, який допомагав мені, розірвані коліна. І він кричить: «Допоможи!».
Я теж не можу зсунутися з місця. Ніг не відчуваю. Але я доповз до нього. Зірвав з нього турнікет. Кажу: «Перетягуй сам, бо я хочу ще себе перетягнути». Я встиг перетягнути собі лише руку. І знепритомнів.
Віктора поранило у праву руку, повиривало з неї кістки. Три осколки застрягли в легенях. І в ногах - також.
Три осколки залишилися на пам'ять: два - в руці і один - в нозі. Але коли ти налаштований, що все буде добре, тоді воно буде добре.
За сумлінне та успішне виконання бойових завдань прикордонника нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
Джерело: МВС України
Радіо Трек: НОВИНИ
