Винна не Незалежність і навіть не війна: Інститут демографії пояснив, чому Україна втратила мільйони населення
Це почалося вже більше як пів століття тому
Демографічна криза - один з найбільших викликів, який муситиме вирішити Україна після завершення війни. Експерти пояснюють, що скорочення населення – це не проблема останнього року, викликана війною. І навіть економічні кризи попередніх десятиліть відіграли у цьому не вирішальну роль.
Скорочення населення в Україні почалося ще у 1960-х роках.
Є такий показник — середня кількість дівчат, яких народжує одна жінка протягом життя і які доживуть до віку цієї жінки. Він має становити принаймні одиницю для того, щоб покоління дочок було рівно чисельним поколінню матерів.
А оскільки хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток, то сумарний коефіцієнт народжуваності — це середня кількість дітей, які народжує одна жінка протягом життя, — має бути більшим, ніж 2.
Ситуація, коли такі показники востаннє досягалися в Україні, були зафіксовані в середині 1960-х років тоді ще в УРСР. Після цього народжуваність зменшувалася, а економічна криза, спричинена розпадом СРСР, прискорила цей процес, - каже кандидат економічних наук, завідувач сектору міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України Олексій Позняк.
Експерт пояснює, що сьогодні демографічні перспективи України залежать не стільки від рівня народжуваності чи смертності, як від міграції населення.
Зараз у різних джерелах наводять зовсім різну кількість людей, які виїхали з України від початку повномасштабного вторгнення. Наприклад, прикордонники, коли озвучують кількість осіб, які виїхали і які в’їхали в Україну, то різниця складає близько 2 мільйонів осіб. Європейський союз, говорячи про тимчасовий прихисток для українців, озвучує цифру близько 5 мільйонів осіб.
Тож перші наслідки демографічної проблеми Україна відчує, коли стане зрозуміло, скільки людей після закінчення війни не повернуться додому.
За розрахунками, які Інститут демографії робив у середині 2022 року, звісно, вони не могли врахувати реалій другої половини року та початку 2023-го, але ми оцінювали, що порівняно з довоєнною ситуацією, за найкращого варіанту розвитку подій, Україна втрачала б сьому-восьму частину свого населення до 1932 року. Тобто чисельність населення зменшувалася в 1932 році порівняно з 2021 роком на одну сьому — одну восьму частину.
А якщо брати найбільш збалансований варіант — далеко не найкращий — могло йтися про втрату до чверті населення, - пояснює Олексій Позняк.
За його словами, це призведе до проблем з нестачею робочої сили. Європейські країни певною мірою отримали демографічну інвестицію. Адже до них приїхали люди з освітою, відносно молоді й готові працювати на розбудову економік цих країн. І навіть попри те, що не всі можуть працювати (наприклад жінки з маленькими дітьми, яких нікому більше доглядати) демографічна вигода перевищує можливі негаразди від того, що доводиться утримувати певну кількість населення.
А от бейбі-бум в Україні після війни навряд буде дуже суттєвим. Досвід попередніх війн завжди показував, що у повоєнні роки народжувалось дуже багато дітей, адже батьки на час війни відкладали народження малюків. Зараз ситуація змінилася, і більшість українців орієнтовані переважно на одну дитину в сім'ї.
В Україні є великий досвід стимулювання народжуваності. Але ефект від виплат не є постійним і визначальним. Населення на певному етапі починає звикати до цих виплат, сприймає як належне, і їх вплив на стимулювання народжуваності зменшується.
Політика щодо стимулювання народжуваності має залишатися одним з важливих напрямів демографічної політики держави в повоєнний період, - зазначає експерт.
Джерело: Соціальна інформаційна платформа
Радіо Трек: НОВИНИ
