Він був дуже «прушний» і надзвичайно талановитий: відійшов у засвіти Андрій Ситай
Той, хто творив журналістику Рівненщини
Лише, коли хтось іде, ми усвідомлюємо втрату. Тоді, хай не на довго, але доволі гостро і чітко ми згадуємо про людину – головне.
Андрій Ситай був людина – непересічна, у всіх відношеннях – висока і справжня. Надзвичайно талановита.
І безперечно – красива.
Ситай Андрій Григорович – народився 1948 року в селі Велике Вербче Сарненського району на Рівненщині.
Після здобуття фаху журналіста у Львівському Університеті ім. Івана Франка працював в Рівненській державній телерадіокомпанії на посаді директора телерадіокомпанії. Заслужений журналіст України.
Він починав ще в першому приміщенні Обласного Радіо на 16 липня і, фактично, керував переходом у нові пенати Рівненської обласної телерадіокомпанії, яке довгі роки була мовником №1 й гуртувала довкола себе – кращі творчі сили Рівного та Рівненщини.
Андрій Григорович Ситай – з його високим даром слова, з його глибокою порядністю та людяністю справжнього Майстра очолював тоді цю команду надзвичайно талановитих, відданих справі та професійних людей.
Про смерть батька його син, Святослав Ситай, повідомив учора:
Приїхав сьогодні надвечір до батьків незаплановано, у справах робочих, бачу Григорович виходить з хати. Легко спокійно.
- Привіт, Та, .- як завжди вітаюсь.
- Привіт, Славику. - та й пішов собі десь по господарству.
За хвилину його не стало
Я безмежно вдячний Тобі за все. Цього «всього» настільки багато , що виокреслити головне навіть не маю такого масштабу думки.
Ти – назавжди успішний, з прекрасною інтуїцією, абсолютно на своєму місці в будь який період свого життя, як кажуть «прушний», удачливий, талановитий, такий, що багато досяг, зміг і... і я б не сказав, що все це через якусь силу, якісь надзусилля.
Просто Тобі все, що робив, - подобалось і тому вдавалось.
Ця світлина , напевно, найкраще передає Тебе для спомину. Ти завжди в роботі.
Дякую, Батьку!
Спочивай з миром.
Попрощатись з померлим - у неділю, від 9-і ранку в селі Вересневе, що в районі аеропорту, вулиця Вереснева 22.
Під дописом Святослава понад 100 коментарів. От лише деякі:
Щирі співчуття! Важко повірити.. Спочивайте в царстві небеснім, Андрію Григоровичу… Вічна пам'ять...
Не можу повірити в те, що сталося . Несподівано, шокуюче, боляче. У Андрія Григорович було так багато планів…
Мої щирі співчуття родині і світла пам‘ять колезі, другові, сусіду
Не вірю… тільки вчора бадьорий , сповнений енергії писав, у нього було стільки ідей, креативу, зауважень…
Щиро співчуваю з приводу такої тяжкої втрати. Хай Господь прийме душу новопреставленного Андрія у Своїх небесних обійстях .. Вічна памʼять …
Будемо завжди пам'ятати чудову талановиту людину: Андрія Григоровича Ситая. Він вплинув на мій світогляд та творчість. Відкрив шлях до найулюбленішої професії. Вічна пам'ять. Буде дуже не вистачати...
Співчуваю. Читала днями, милувалася течією думки
Не хочеться вірити... Ще вчора дискутував з Григоровичем на його сторінці у фб на політичні теми...Болюча втрата для ветеранської журналістської спільноти, і не тільки для неї.
Вічна пам’ять талановитому колезі-журналісту, медіаменеджеру і цікавому письменнику-новелісту!
Таких не забувають!!!
Спочивай з миром, Андрій Ситай !!!
Як же ж сумно!!!
Як же ж так.... ніби не так давно з ним спілкувалась...,
Андрій Григорович ,людина, яка виокреслила моє професійне життя.
Сумно, печально... не те слово...
Світла памʼять
Радіо Трек: НОВИНИ
