Від пенсії до університету: як українські пенсіонери змінили своє життя у Словаччині
Подолали стрес та взялись за саморозвиток
Штурм окупантами Запорізької АЕС (4 березня) для подружжя пенсіонерів Юрія та Ольги став вирішальним. Вони змушені були переїхати до Словаччини.
Надіялися, що невдовзі повернуться, та не так сталося, як гадалося.
Пенсіонери подолали величезний стрес, довго «не впускали в себе» словацьке життя, та все ж вирішили не зупинятися на досягнутому, а зайнятись саморозвитком. І невдовзі вступили на навчання до місцевого університету.
Історію їхньої адаптації, мотивації до навчання та подальших планів розповіла українська блогерка Наталія Будянська.
Подружжя пенсіонерів оселилося в Словаччині поруч з друзями з Полтави. Спочатку вони відчували себе ніби замороженими, без бажання щось робити, і продовжували слідкувати за новинами з України. В надії, що невдовзі буде кінець війни й вони зможуть повернутись у своє затишне минуле.
Юрій раніше працював викладачем в українському ВНЗ. Він переконаний, що навчання у будь-якому віці стимулює мислення. А от Ольга розповідає, що вперто не хотіла навчатися словацької мови, щоб тим самим не зрадити свою Україну.
Кожного ранку я відкривала ноутбук, і наче опинялася в Харкові, де мої друзі в цей час забивають вікна фанерою. В Херсоні, де люди стоять в черзі за питною водою. Потім я закривала ноутбук і опинялася в Братиславі – у затишному мирному житті, – розповіла Ольга.
Вона постійно страждала від розлуки з батьківщиною, тому невдовзі довелось звернутись до психолога, який і допоміг жінці оговтатись
Він і порадив їй повернутися до реальності й замість страждання зайнятися волонтерством.
Пенсійний вік не завадив парі емігрантів з України розпочати нове життя в Словаччині
Щоб підтримувати себе у формі, вони почали грати в теніс. Це підтримувало моральний дух та допомагало позбутися почуття самотності, залишатися молодими та енергійними.
Завдяки тенісу, вони познайомилися з новими людьми та зрозуміли, що немає нічого неможливого. Невдовзі подали документи на онлайн навчання в магістратуру міста Запоріжжя.
А згодом, за допомогою своїх нових знайомих, жінка переклала документи для вступу до словацького ВНЗ - Економічного університету у Братиславі, де Ольга та Юрій знову стали студентами.
Відтак здійснилась їхня спільна мрія – навчатися разом та спілкуватися з молоддю.
Навчання ведеться словацькою мовою і є безплатним, що стало чудовою можливістю для розвитку своїх їхніх здібностей та здобуття якісної освіти.
Наші заняття проходять три рази на тиждень. Розклад надсилають на електрону пошту. Він складений одразу на пів року, не змінюється. Незвично і трохи тяжко для нас було зрозуміти, що все спілкування між деканатом, викладачами й студентами відбувається онлайн. В особистому електронному кабінеті чи через e-mail, – розповідає Ольга.
Педагоги допомагають студентам з використанням гаджетів та онлайн-перекладачів, а при потребі надають більше часу на підготовку.
Тепер Ольга та Юрій знають, що важливо робити крок за кроком, а не втрачати себе у депресії.
Зараз мені шкода тієї першої весни, яку ми втратили через апатію. Наш вік не дозволяє поставити життя на паузу. На рахунку кожна весна. Я впевнена, що ця весна буде переможною. Повною сил, бажання жити й відроджуватись, – розповідає Ольга.
Джерело: «РБК-Україна»
Радіо Трек: НОВИНИ
