В нас на таких кажуть, що вони тупі - українці про те, чому їхні діти відмовляються повертатися додому з-за кордону
Хочуть лише на канікули
Українка Irene Kordonska, яка, судячи з її допису вмережі Facebook, нині з 12-річною донькою перебуває у Великій Британії.
Допис жінки – про навчання у британській школі. Зокрема, про викладання англійської мови та літератури у Британії. Зрозуміло, що це рідна мови для цієї країни і біженка від війни концентрує увагу саме на викладанні цього предмету у школі.
Ще в перший тиждень навчання я помітила, що англійська не ділиться на мову і літературу – це інтегрований курс, який включає обидві складові. Діти читають уривки різних творів, на їх основі вивчають граматику, пунктуацію, стилістичні засоби, словниковий запас.
Під час і після вивчення твору, вони пишуть есе, розповіді, навіть вірші. Але якщо ви припустите, що це відбувається так, як в нашій улюбленій школі: вчитель заходить в клас, гримає дверима і грізним голосом каже: «Дістали зошити, сьогодні пишемо твір на тему...» , то дуже сильно помилитеся, - відзначає Irene Kordonska.
Також українка розповіла, що протягом кількох занять ведеться підготовка до написання: на одному уроці школярі розбирають приклади схожих творів. На наступному – пишуть план. Після ціього, оримують «скелет», який потрібно заповнити.
Найбільше мені запам’яталося, коли донька писала розповідь, де акцент був зроблений на описі місцевості. У «скелеті» запитання: де ти знаходишся? озирнись навколо, що ти бачиш? які кольори тебе оточують? які запахи і звуки тебе оточують? навколо тебе є люди? як вони виглядають? які відчуття у тебе викликає це місце? І т.д.
Після того, як дитина відповість на всі запитання, в неї вже готова майже половина твору. Залишиться просто зв’язати все докупи.
Також українці сподобалося, що дітям роздають «шпаргалки» про те, як можна починати речення, як пов’язувати їх між собою, як робити так, щоб мова звучала зв’язно та невимушено.
А ще жінці «зайшло», що твори можна писати про будь що.
Моя донька любить складати містичні історії, горори, детективи. І це не просто цілком ок, вчитель під час перевірки пише їй: мені цікаво дізнатися, що буде далі!
Для опису оцінювання написання творів у британській школі наша землячка наводить на приклад фото сторінок робочого зошита своїх доньки
Як ви можете побачити на фото, у вчителя є дві ручки, зелена та фіолетова.
Кожен твір дитини розбирається «по крупинках».
До кожного параграфу, майже кожного речення, багатьох слів та висловів є коментар – це зелений колір.
Якщо виділяються помилки (фіолетовим), їх пояснюють прямо в зошиті.
Якщо вчитель не погоджується з твоїм твердженням, ти цілком можеш аргументувати свою незгоду з ним.
Дискусії в класі вітаються. «Вчитель завжди правий» не працює.
Також Irene Kordonska розповіла, що скоро її донька складатиме іспити у школі.
Так як англійська – її друга мова, вона отримає англо-український словник і на 10% більше часу. В той же час, діти-дислексики отримують на 25% більше часу на всіх тестах.
Донька каже: «мама, вони ходять на додаткові заняття, довше пишуть, але всі знають, що вони розумні, просто їм складніше, а в нас на таких просто кажуть, що вони тупі».
Роблячи висновки, українка зауважує, що якби замість нудного зазубрювання правил і розборів речень, їй дали змогу багато читати, писати і таким чином вивчати рідну мову, вона б навчилася висловлювати свої думки набагато раніше і безболісніше.
Також жінка каже, що її донька дуже хоче в Україну. Єдине, що її зупиняє, це школа. Вона так і каже: я не знаю як маю повернутися в українську школу після цієї.
Крім того, вона зазначає, що сама, як педагог, дуже хотіла б, щоб і наші вчителі ходили на роботу з задоволенням, як і діти.
Допис українки активно коментують і читають, судячи з кількості вподобайок. А також залишають свої думки на цю тему:
знаю сім'ю в Польщі, які не повертаються, бо діти не хочуть «назад в українську школу»
Наша родина одна з тих хто не планує повертатись в Україну саме через небажання повертатись в українську школу.
моєму сину 9 років, він у свої 8 це сформулював так: «а можна я школу тут закінчу, а в універ в Україні поступлю? І щоб кожне літо після війни в Україні!» А війна почалася коли він був у 2 класі...
Те саме. Донька дуже хоче додому, але коли я нагадую що прийдеться ходити там в школу - починає плакати(((
Ми теж в Британії
В Україні також пишуть план спочатку, потім твір. В Україні не всі вчителі заходять, гримають дверима і кажуть « дістали зошити».
Чому б Вам не спробувати написати про цікаву британську освіту, але так, щоб при цьому не принижувати українську?
Дійте, приїздіть і міняйте в школі в кращу сторону те, що можливо.
Ви не уявляєте, як подібні конотації впливають на тих, хто лишається в Україні, бо не має іншого вибору.
Радіо Трек: НОВИНИ
