Україна може запропонувати Китаю «великий пакет співпраці» – для впливу на Росію (ФОТО)
«Логіка Куща» (с)
Що робити Україні? Як вийти із петлі «безконечної війни?
Цікаві думки з актуальних питань завжди озвучує економіст і фінансовиий аналітик Олексій Кущ.
Видання «Економічні новини» взяло в нього розлоге інтерв’ю, ми подаємо – ключові тези:
ПРО НОВИЙ УРЯД
- Відставка Кабміну виглядала б цілком логічною, якби стала наслідком чесної оцінки його роботи. Але ми такої оцінки – не почули.
Якщо ж говорити про спадщину уряду Свириденко, то, на мою думку, він запам’ятається насамперед двома рішеннями.
Перше — підписанням ресурсної угоди зі Сполученими Штатами щодо створення інвестиційного фонду, який я розглядаю як інструмент сировинної неоколоніальної політики США стосовно України.
Друге — зміною правил бронювання працівників для малих і середніх фермерських господарств. Було підвищено мінімальний розмір земельного банку з 500 до 1000 гектарів, а також збільшено мінімальний поріг річного доходу з 20 до 40 мільйонів гривень. У результаті значна кількість фермерських господарств втратила можливість бронювати своїх працівників.
Тому сам факт зміни уряду я оцінюю позитивно. Що ж до нового Кабміну, то робити остаточні висновки поки зарано.
ПРО ФЕДОРОВА
- На мою думку, ця історія є класичним прикладом інформаційного симулятора, який має доволі мало спільного з реальною суспільною активністю.
ПРО МОБІЛІЗАЦІЮ
- Ще з часів Давнього Риму існує принцип: «Хай загине світ, але торжествує закон».
Є й інша відома формула: «Якщо не знаєш, що робити, — дій за законом». На мою думку, саме в цих двох підходах і закладений ключ до вирішення проблеми мобілізації в Україні.
Головна проблема сьогодні полягає у порушенні законності та прав людини.
Мобілізаційний процес має відбуватися виключно в межах чинного законодавства.
Усі дії державних органів — від перевірки документів до можливого обмеження прав громадян — повинні відповідати Конституції та законам України.
Наступний крок — створення системи стимулів, яка зробить мобілізацію зрозумілою та справедливою для людей.
Йдеться про фінансові, соціальні й майнові гарантії, які дадуть громадянам відчуття, що держава не лише висуває вимоги, а й бере на себе відповідальність за тих, хто виконує свій обов’язок.
Людина має розуміти, що після ухвалення складного рішення вона не залишається сам на сам із проблемами, а отримує реальний захист і підтримку від держави.
Саме поєднання чітких правил, дотримання закону та дієвої системи гарантій може повернути довіру до мобілізації й зробити її значно ефективнішою.
ПРО БРОНЮВАННЯ
- Сьогодні в Україні заброньовано трохи більше мільйона людей — приблизно 1,2 мільйона. Для країни з населенням близько 25 мільйонів осіб це не надмірний, а навпаки — недостатній показник.
Якщо виходити з реальних потреб економіки, роботи критичної інфраструктури, промисловості, аграрного сектору та соціальної сфери, економічно обґрунтований рівень бронювання мав би становити приблизно 2,5–3 мільйони людей.
Тобто сьогодні ми маємо фактично вдвічі менше заброньованих працівників, ніж потрібно для стабільного функціонування економіки.
Тому твердження про те, що в Україні надто багато людей мають бронювання, є помилковим. Проблема полягає не в кількості, а в тому, як саме побудована ця система.
Насамперед її потрібно змінювати в бік більшої доступності для малого бізнесу.
Сьогодні існує суттєвий перекіс на користь великих компаній, які мають більше можливостей пройти необхідні процедури та зберегти своїх працівників. Середній бізнес уже стикається зі значними труднощами під час бронювання, а малий бізнес фактично опинився поза цією системою.
Окреме питання — аграрний сектор. Щодо особистих селянських господарств і малих фермерських підприємств необхідно створити механізм, який дозволить бронювати хоча б кількох ключових працівників — наприклад, двох-трьох людей на господарство.
Адже сьогодні ми фактично спостерігаємо поступове економічне знищення цього сегмента аграрної галузі.
ПРО БАНКНОТИ 2000 грн.
- Вважаю цю реформу недоцільною, особливо в нинішніх умовах.
Інфляційні процеси в Україні, безумовно, є, але вони не були настільки масштабними, щоб виникла необхідність запроваджувати банкноту номіналом 2000 гривень саме зараз.
На мою думку, тут скоріше йдеться про бажання нинішнього керівництва Національного банку залишити певний слід в історії грошової системи України.
Така тенденція вже проявлялася раніше — зокрема, в ідеї замінити копійки на шаги.
БЕНЗИН ПО 100 грн
Реальних важелів для суттєвого стримування зростання цін на пальне в Україні фактично немає. Головна проблема полягає в тому, що ми не маємо достатнього рівня власної нафтопереробки й залишаємось залежними від зовнішніх поставок.
Теоретично одним із можливих інструментів могло б бути зниження податків. Саме цей варіант активно лобіюють власники великих мереж АЗС. Але ефективність такого рішення залишається дискусійною.
З іншого боку, зростання ціни пального на 20–30% потенційно може призвести до збільшення вартості частини товарів і послуг приблизно на 5–7%.
Тобто подорожчання бензину — це не лише питання водіїв і заправок. Це фактор, який може вплинути на загальний рівень цін і стан української економіки загалом.
ПРО ПІДТРИМКУ ПЕКІНОМ – МОСКВИ
- Нинішня ситуація для Китаю — це не стільки «валіза без ручки», скільки певна стратегічна можливість. Включення Росії у китайську геополітичну орбіту значною мірою стало одним із наслідків війни в Україні.
Водночас Китай теоретично може відіграти певну роль у мирному процесі. Але для цього мають бути дві ключові умови.
По-перше, має бути чіткий запит із боку України.
По-друге, Китай повинен побачити власний інтерес і конкретні вигоди від участі у завершенні війни.
Україна могла б запропонувати Пекіну не просто політичні сигнали, а конкретний стратегічний пакет співпраці.
- Наприклад, інтеграцію України до євразійських логістичних коридорів — зокрема до так званого серединного маршруту нового Шовкового шляху, який проходить через країни Центральної Азії, Південний Кавказ і потенційно може виходити через Україну до європейських ринків.
- Такий проєкт міг би бути цікавим для Китаю, оскільки створював би нові транспортні можливості та посилював би його економічну присутність у Європі. У такому випадку Пекін отримав би додатковий стимул використовувати свій вплив на Москву для якнайшвидшого завершення війни.
Але поки що Китай не бачить достатньої мотивації для активного тиску на Росію. Нинішня ситуація приносить йому більше геополітичних переваг, ніж створює проблем.
ЧИ ТРЕБА КИТАЮ НАШІ РЕСУРСИ?
- Китай насправді не настільки зацікавлений саме в українських природних ресурсах. Для Пекіна набагато більшу цінність становлять географічне розташування України, її транспортний потенціал і можливість створення нових логістичних маршрутів між Азією та Європою.
Китаю цікаві інвестиції в українську інфраструктуру, відновлення економіки після війни та створення своєрідного економічного мосту між двома континентами.
Саме в цьому напрямку Україна могла б запропонувати Пекіну реальний стратегічний проєкт.
Наприклад, створення потужного логістичного коридору: розвиток портових хабів в Одесі, модернізація залізничної інфраструктури до західного кордону України, створення сучасних логістичних центрів у західних областях, через які китайські товари могли б потрапляти на європейський ринок.
Фактично йдеться про формування нового логістичного мосту між Китаєм і Європою через територію України.
Потенціал такого проєкту може вимірюватися десятками мільярдів доларів.
Для України це означало б залучення інвестицій, модернізацію інфраструктури та створення додаткових драйверів економічного розвитку.
Саме такі проєкти могли б зацікавити Китай значно більше, ніж просто доступ до українських ресурсів.
Вони відповідають головному стратегічному інтересу Пекіна — контролювати й розвивати торговельні маршрути між Азією та Європою.
Радіо Трек: НОВИНИ
