Ти що, невдаха? Чому випускників, які не їдуть навчатися за кордон, називають лузерами?
Тривожний тренд помітила психологиня
Українська авторка, дитяча та сімейна психологиня, а також Президентка Асоціації дитячих аналітичних психологів Катерина Гольцберг у своєму блозі на Освіта.ua зауважила, що в нашому суспільстві сформувався дуже тривожний і руйнівний тренд.
Випускники шкіл масово виїжджають здобувати вищу освіту в Європу. Звісно, прагнення побачити світ і жити без тривог – нормальне.
Але нормальною НЕ є та атмосфера, яка створюється навколо дітей, що вирішують залишитися в Україні.
Сьогодні підліток, який свідомо каже: «Я хочу вчитися в Україні, бо це моя Батьківщина, і я бачу своє майбутнє тут», раптом опиняється під тиском суспільного осуду.
«Чому ти не їдеш? Усі ж їдуть! Маєш такі можливості, такий високий бал НМТ – і лишаєшся? Ти що, невдаха?»
На думку авторки, у суспільній свідомості закріплюється стереотип, ніби в Україні залишаються лише ті, хто «не зміг». Розумні, талановиті діти штучно заганяються в рамки «лузерів» просто через те, що люблять свій дім.
Так, я усвідомлюю небезпеку, так на мою вулицю в понеділок прилетів дрон, так, я теж мама підлітка.
Також Катерина Гольцберг ставить під сумнів «ідеальність» закордону
Дуже часто престижний «європейський диплом» насправді виявляється навчанням у посередньому провінційному коледжі, де рівень підготовки значно поступається нашим провідним університетам. Багато хто їде просто «за кордон», ведучись на красиву обгортку, і втрачає роки на освіту, яка не дає реальних знань і конкурентних переваг.
Але чому діти все-одно тікають? Бо ми самі створили культ того, що «там» краще, а «тут» перспектив немає. Підлітки їдуть не тому, що всі панічно бояться чи не люблять Україну, а тому, що бояться опинитися в меншості, яка нібито «програла» цей старт у життя.
Психологиня вихід бачить у піднятті якості власної освіти.
Робити її (освіту) сучасною, конкурентною, престижною. Це не просто питання «папірців-дипломів», це – найважливіший, стратегічний внесок у майбутнє і безпеку України.
Діти, які сьогодні залишаються вчитися в Україні попри війну та сирени – не «лузери». І може еліта не та, що поїхала, а та, що свідомо обирає свій народ у найважчі часи. Вони – наші майбутні міністри, інженери, архітектори, медики та відбудовники. І вони заслуговують на максимальну повагу, підтримку та найкращі умови, а не на ярлик невдах.
Якщо ми не інвестуємо в якість своєї освіти сьогодні, то завтра відбудовувати країну буде просто нікому.
Радіо Трек: НОВИНИ
