Таємниці рівненського будинку з еркером (ФОТО)
Усе в цьому будинку — від вікон до ручок на міжкімнатних дверях — збережено в такому вигляді, як його збудували 90 років тому
Нині у цьому будинку розташована дитяча бібліотека. А про його майже столітню історію написала журналістка Світлана Калько.
Забаганка заможної пані
У 1928 році заможна єврейська крамарка Бася Фрейда Каган, вирішивши оселитися на престижній в ті часи вулиці 13-ї Дивізії (тепер Симона Петлюри), замовила для себе маєток у головного архітектора міста Семена Сидорчука,
Вочевидь, грошовита пані не обмежувала себе в коштах, тому талановитий зодчий дав волю власній фантазії. Семен Сидорчук запропонував замовниці на вибір два проєкти.
Один геть чудернацький з елементами бароко та флористичними мотивами раннього модерну, другий — у більш строгих формах раціоналістичного модерну.
Бася Каган зупинилася на другому, більш, так би мовити, приземленому, варіанті.
Завершено зведення будинку в грудні 1929 року, про що свідчить виписка з документа, згідно з яким Бася-Фрейда Каган 17 грудня 1929 року сплатила технічному відділу магістрату 24 злотих 2 гроша й отримала технічний паспорт на будівлю.
Так на престижній міській вулиці, де осідали місцеві багатії, адвокати, лікарі, заможні торговці, які наввипередки будували розкішні особняки, постав ще один оригінальної архітектури будинок у стилі раціоналістичного модерну.
Головним зовнішнім архітектурним елементом, який досі привертає увагу до будинку, є напівциліндричний еркер, розташований на куті будівлі.
Незвичної форми вікна, вхідні дерев’яні двері, які підтримують лінію основного стилю, декоративне незвичне оформлення карнизу — усе це робить будинок окрасою старовинної міської вулиці.
Диво комунальної техніки на вулиці 13-ої Дивізії
Але головні переваги будинку були всередині. Він — одна з перших рівненських будівель зі “зручностями”.
За архівними даними, будувати загальноміську мережу водопостачання та водовідведення в Рівному почали в 1929 році.
Оскільки на вулиці 13-ої Дивізії селилися найбільш заможні рівняни та було багато державних установ, то на ній одній із перших було прокладено водопровід і каналізацію.
Щоправда, як свідчать архівні документи, частину вулиці (якраз ту, де стояв будинок Басі Каган), підключили до водогону раніше, іншу частину вулиці — лише в 1936 році.
П’ятикімнатний будинок заможної крамарки був справжнім втіленням тогочасної побутово-комунальної революції. Власниця однією з перших у Рівному змогла собі дозволити рідкісне в ті часи для Рівного задоволення — парове опалення, ванну з гарячим водопостачанням і туалет у помешканні.
У великому, на всю площу будинку, підвалі встановили паровий котел. Там же були приміщення для дров і вугілля, пральня і сушарка.
Вікна найбільшої кімнати, яка слугувала залою-вітальнею, з напівкруглим еркером на куті, виходили на вулицю 13-ої Дивізії. На підлозі — дубовий паркет і дубові панелі на стінах. Вони, до речі, збереглися донині й прикрашають читацький зал бібліотеки, який розмістився у цій кімнаті.
З невеличкого передпокою до внутрішніх помешкань вели сходи з мармурової мозаїки, яка донині не збереглася.
Будинок мав внутрішній облаштований невеличкий двір, куди вів ще один вихід з будинку. У дворі — каретний сарай, де власниця ставила свій виїзний кінний екіпаж. Тепер це приміщення для господарських потреб бібліотеки.
Насолоджуватися гоноровим помешканням власниці довелося усього якихось 10 років. У 1939-у прийшли “совєти” з новим порядком, і Бася Каган кудись тихо зникла. Принаймні рівненські старожили Кулії, які мешкали з нею практично через паркан, про це розповідали.
Яка її подальша доля, чи залишилися в місті її родичі, невідомо.
Не дивно, що радянські зайди-чиновники в 1939 році серед найперших накинули оком на цей будинок, і тут поселився і жив до 1941-го року директор Будинку Червоної Армії. Як розповідав Володимир Кулій, під час війни в будинку було німецьке казино. Працювало тихо, без зайвої реклами.
З 1944-го року там поселився спочатку суддя військового трибуналу, а потім прокурор. У колишньому каретному сараї Басі Каган він ставив чорне трофейне авто. Кілька кімнат зайняло одне з відділень прокуратури.
У “спадщину” від останньої залишився величезний металевий сейф, який досі стоїть у коридорі теперішньої бібліотеки.
Дитяча бібліотека переїхала в цей історичний будинок у 1954 році.
Джерело: Світлана Калько, РівнеРетроРитм
Радіо ТРЕК у Telegram і Viber: 063-73-4-106-4
Радіо Трек: НОВИНИ
