Табуйована реальність: Як розпізнати насильство від власної дитини
Коли жертвами стають батьки
Коли говорять про домашнє насильство, зазвичай мають на увазі конфлікти між подружжям. Проте існує майже табуйована форма — насильство дітей щодо власних батьків.
Воно може проявлятися як агресія, погрози, контроль або фізичні дії, а любов і відповідальність часто заважають батькам усвідомити небезпеку. Про це пише ТСН.
Ця проблема системно недооцінена та майже не фіксується у статистиці. Батьки пояснюють агресивну поведінку стресом, психічними розладами або «важким періодом» у житті дитини, уникаючи слова «насильство».
Ризик серйозної агресії зростає, якщо поєднуються психічні розлади та вживання психоактивних речовин. Тоді дім може перетворитися з безпечного простору на джерело страху та напруженості.
Заперечення, страх і любов часто відтерміновують звернення по допомогу, і багато родин роблять це лише після серйозних криз.
Важливо чітко відрізняти сімейні конфлікти та підліткові труднощі від насильства. Погрози, контроль, примус або фізична агресія відповідають міжнародним визначенням домашнього насильства, незалежно від причин і віку агресора.
Прийняття факту насильства не означає відмову від дитини. Визнання проблеми дозволяє забезпечити безпеку, звернутися за допомогою і припинити руйнівний сценарій.
Називати речі своїми іменами — «жорстоке поводження», «домашнє насильство», «філіальне насильство» — важливо для захисту батьків і всіх членів родини.
Насильство дітей щодо батьків — реальне, поширене та небезпечне. Мовчання не рятує, а відкритий діалог та визнання проблеми — перший крок до безпеки та допомоги.
Радіо Трек: НОВИНИ
