Складний вік. Чому в Україні так складно знайти роботу, коли тобі за...
Досвід часто програє молодості
Ейджизм на ринку праці — проблема, про яку говорять давно, але ситуація майже не змінюється. Українці старші 45–50 років дедалі частіше натрапляють на труднощі під час пошуку роботи, навіть маючи великий досвід, нові сертифікати й готовність навчатися. Формально дискримінація заборонена, але на практиці вік для багатьох роботодавців досі лишається “неофіційним фільтром”.
Що переживають люди
Типова історія виглядає так: людина з багаторічним стажем, кількома професіями за плечима та додатковими курсами втрачає роботу — через закриття підприємства, переїзд або скорочення. Далі починається багатомісячний пошук.
Резюме розсилаються десятками, але:
-
більшість залишаються без відповіді;
-
співбесід значно менше, ніж 10–15 років тому;
-
після працевлаштування людина відчуває себе “першою на скорочення”.
Багато хто говорить про приховані упередження: нібито старші працівники частіше хворіють, повільніше працюють, гірше освоюють технології та “не вписуються в молодий колектив”. Через це з’являється постійний страх знову залишитися без роботи — навіть у тих, хто сумлінно виконує свої обов’язки.
Проблема не лише “50+”
З віковими бар’єрами стикаються і молоді. Їм закидають відсутність досвіду, “нестабільність” та завищені очікування. У підсумку роботодавець часто шукає міфічного ідеального кандидата: молодого, але з великим досвідом, без сімейних обставин, завжди доступного й за помірну зарплату.
На практиці ж ринок праці старішає: населення скорочується, молодь виїжджає за кордон, а дефіцит кадрів триває вже не перший рік. Попри це, частину досвідчених фахівців система фактично “відсікає”.
У чому головний парадокс
Бізнес одночасно скаржиться на нестачу персоналу і не поспішає брати кандидатів старшого віку. Серед причин, які неофіційно визнають роботодавці:
-
побоювання щодо стану здоров’я працівників;
-
стереотип, що старшим складніше адаптуватися до цифрових інструментів;
-
переконання, що вони менш гнучкі до змін графіків і навантаження.
Водночас там, де людей 50+ активно залучають, відзначають зовсім інше: відповідальність, стабільність, нижчу плинність кадрів, кращу комунікацію з клієнтами та вміння працювати в кризових ситуаціях.
Де криється системна проблема
Тенденція триває роками:
ринок праці швидко змінюється, а ставлення до віку — значно повільніше.
Освіта й перекваліфікація досі більше орієнтовані на молодь. Людям середнього й старшого віку складніше знайти зручні програми навчання, стажування або роботу з частковою зайнятістю. У результаті країна втрачає величезний пласт досвіду саме тоді, коли він найбільше потрібен — під час економічної нестабільності та відновлення.
Вік в Україні все ще часто сприймають як ризик, а не як ресурс. Поки роботодавці мислять стереотипами, а держава не створює масових програм адаптації й навчання для людей 45+, проблема лише загострюватиметься.
І головне тут не соціальна справедливість, а прагматичний розрахунок: економіка, що ігнорує досвідчених людей, добровільно відмовляється від частини власного потенціалу.
Радіо Трек: НОВИНИ
