«Росія вдарить ядеркою, розжене ЄС і здобуде Ідеологічну перемогу»: Дугін на ПМЕФ-26

четвер, 04 червня 2026 17:40

Україну теж планують захопити (АК)

Подаємо авторський допис Віктора Ягуна

«ПЕТЕРБУРЗЬКИЙ ШАБАШ» ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВІЙНИ

На Петербурзькому міжнародному економічному форумі 2026 року Інститут «Царьград» Костянтина Малофєєва за участю Олександра Дугіна представив доповідь про майбутнє росії до 2050 року.

Сам по собі цей факт міг би залишитися черговою екстравагантною витівкою російських ультраконсерваторів, якби не одна важлива обставина:

За словами самих авторів, документ уже обговорювався в Академії Генерального штабу рф, а питання державної ідеології регулярно розглядаються в оточенні російської влади.

Тому значення має не лише зміст документа, а й сам факт його появи на одному з головних державних форумів росії.

У так званому «позитивному сценарії» розвитку росії автори бачать:

застосування ядерної зброї,
територіальне розширення за рахунок України,
«перемогу в ідеологічній війні»,
розпад Європейського Союзу та
формування власного євразійського макрорегіону під керівництвом Москви.

Водночас серед головних загроз називаються поразка у війні, «заміщуючу міграцію», біотехнології, штучний інтелект і втрата фінансового суверенітету.

Як рецепт пропонуються автократія, «націоналізація еліт» і девестернізація.

На перший погляд це може виглядати як набір радикальних фантазій. Насправді ж документ цікавий не стільки своїми прогнозами, скільки тим, як він відображає уявлення частини російської еліти про бажане майбутнє.

Фактично перед нами не стратегія розвитку держави, а стратегія цивілізаційного реваншу.

У цьому баченні майбутнього немає конкурентної економіки, інновацій, політичної модернізації чи підвищення добробуту громадян як головної мети.

Майбутнє визначається через зовнішню експансію, територіальне розширення, боротьбу із Заходом та встановлення ідеологічного контролю всередині країни.

Особливо показовим є пункт про застосування ядерної зброї. Упродовж десятиліть офіційна російська ядерна доктрина подавала ядерний арсенал як інструмент стримування та гарантію виживання держави.

У доповіді ж використання ядерної зброї фактично розглядається як один з елементів успішного геополітичного сценарію.

Це свідчить про небезпечну трансформацію мислення частини російського політичного класу, де ядерний фактор дедалі більше сприймається не лише як засіб запобігання війні, а й як потенційний інструмент досягнення політичних результатів.

Не менш важливим є й інше.

Автори фактично визнають, що росія вступає у конфлікт не лише із Заходом, а й із самою логікою розвитку сучасного світу.

Загрозами оголошуються глобальна інтеграція, технологічні зміни, штучний інтелект, біотехнології та міжнародна взаємозалежність.

Тобто все те, що визначатиме розвиток світу в найближчі десятиліття.

З точки зору безпеки України головний висновок полягає не в тому, що завтра росія реалізує саме цей сценарій. Більшість його положень виглядає малореалістичною або відверто утопічною конструкцією.

Набагато важливіше інше: у запропонованому образі майбутнього росії взагалі відсутня модель мирного співіснування із сусідами.

Перемога визначається через експансію. Безпека – через домінування. Стабільність – через автократію. А розвиток – через боротьбу із зовнішнім світом.

Саме тому нинішня війна є не лише війною за території. Вона дедалі більше набуває ознак конфлікту між двома принципово різними моделями майбутнього. Україна бореться за право бути частиною відкритого світу.

Частина російської еліти продовжує будувати проєкт держави, яка бачить власне майбутнє лише через реванш, контроль і примус.