Про біль, який не минає, розповіла матір загиблого на Сході бійця (ФОТО/ВІДЕО)

неділя, 08 березня 2020 13:42

За 5 років вона й досі не оговталася

Вижити після смерті

Якою силою має володіти жінка, аби знайти у собі життя після смерті власної дитини?

Марія Попіль втратила сина Івана 17 травня 2015 року. Ще зовсім юний хлопець підірвався на фугасі у Попаснянському районі поблизу селища Троїцьке.

Звістка про загибель сина застала жінку у дворі власного будинку у селі Заріччя, що на Львівщині. Тоді біль скував їй груди і не відпускає й досі.

Я пам’ятаю, як під’їхала машина з частини, вийшли військові. Я тільки на них подивилась і все зрозуміла. Ніби усе моє тіло скував біль, в грудях не було повітря. Я тоді не заплакала. Просто ніби усе моє тіло стало одним єдиним стражданням, - розповідає п. Марія.

На той момент вдома перебували хвора бабуся і сестра загиблого бійця Оксана. Дівчина була на шостому місяці вагітності, тож подібні звістки могли серйозно нашкодити і їй, і дитині.

Я мусила триматися, я не знала, де мені взяти сили витримати біль втрати свого сина. Мама була хвора - при ній я не могла плакати. Оксанка вагітна, ми мусили зберегти її дитину, при ній я теж не могла. Я просто йшла за село в посадку і там кричала й плакала.

Оксана з Іваном були дуже близькі, вона надзвичайно сильно страждала. Я знаходила сили її заспокоювати, я просила її не нервувати, адже нам потрібно було зберегти дитину...

***

Спершу Іван пішов на строкову. Так пишався тим. Потім приїхав і каже: «Мамо, я підпишу контракт у 2-ій Галицькій бригаді, хочу приносити ще більше користі». Мене не слухав, вирішив і все. Коли почалася війна - приїхав додому. Ходив, мучився, потім зізнався, що поїде на Схід.

Я щодня молилась за нього, а він щодня дзвонив. Говорив, що у них все добре і він далеко від обстрілів. Але одного разу говорив зі мною і різко попрощався. Поклав телефон в кишеню і не відключився від дзвінка. Я чула усе, що там відбувалось, там були стрільби, крики. Тоді я зрозуміла, що він правди нам не говорив.

Після першої ротації не знаходив собі місця. Говорив, що його місце там, на Сході, поруч з іншими. Перед останньою у його житті поїздкою зібрав у дворі всю родину...

Більше – у сюжеті: