Плачу від безсилля: українка зізналася, чому ненавидить своє життя у Канаді
До повномасштабного вторгнення вона працювала в ІТ
Колишня програмістка Марина Пилипченко три роки тому емігрувала до Канади через повномасштабне вторгнення, і нині жаліється, що не може знайти гідну роботу — працює прибиральницею, - йдеться у матеріалі dev.ua
Я в Канаді вже три роки. І, чесно кажучи, я ненавиджу своє життя тут. До війни в Україні я працювала програмістом.
За три місяці до війни знайшла класну роботу, мені вона дуже подобалась. А потім війна, окупація і переїзд.
Я втратила свою роботу. Так образливо, тому що я три місяці активно шукала, і тут війна.
Я переїхала в Канаду, трохи працювала програмістом, але роботодавець наполіг на переїзді, тому мене звільнили. Наразі я працюю прибиральницею вже 1,5 року. Відчуваю себе like a shit, — розповіла Марина.
Фахівчиня поділилась, що отримує мінімальну зарплату.
Вистачає лише на оплату рахунків та їжу. За мінімальну я працюю, як раб. Приходжу додому — нема навіть часу на відпочинок.
Знайти роботу — майже неможливо. Може, вже ніколи не буду працювати програмістом.
Я ненавиджу свою роботу. Інколи я плачу від безсилля на своїй роботі.
Стільки часу витратила на навчання, щоб працювати прибиральницею. Це капець.
Не знаю чи хочу тут залишатися. Може, краще додому повернутися.
Тому що важко. Я навіть не знаю, чи побачу своїх батьків.
Я не вірю, що зможу знайти кращу роботу. Напевно, це була помилка, що приїхала до Канади, — зазначила фахівчиня.
Користувачі соцмережі жваво реагують на допис українки. Ось деякі з коментарів:
Не вірю в те, що кваліфікований програміст із нормальною англійською не може знайти роботу в Канаді. Якийсь нонсенс. Щось тут не так. Або програміст 1С, або джуніор без досвіду. Інших варіантів не бачу.
Вибачайте, але ж чому б не повернутися в Україну? У Канаді місцеві дуже шовіністичні та холодні до українців. Особливо у Квабеці
Мій колєґа жив і процвітав у Ванкувері задовго до війни, працюючи програмістом. Купив собі квартиру. А два місяці тому втратив роботу, через ШІ. Життя вимагає постійного адаптування. Я думаю, що робота програміста - це вже минуле, на жаль.
Програмісту можна перекваліфікуватися на архітектора ШІ. Так, трохи не те, та сфери суміжні.
Я теж живу закордоном, але не в Канаді, а на Балканах. Дуже-дуже важко. Чекаю миру і при першій же нагоді планую повернутися в Україну. Не бачу рідних вже 3 роки. Не можу дозволити собі такий само рівень життя, як і в Україні... Страшна депресія, адаптація до країни була настільки важкою... Мій дім сниться мені щоночі... Я б на Вашому місці спробувала повернутися, якщо є куди. Ви молода. Навіщо Вам таке життя? В Україні можна знайти роботу і менеджера, і в IT, і в іншій сфері. І рідних побачите.
У мене колега поїхав в Канаду з сімʼєю, тут був начальником авто відділу, там столяром працює, не жалкує, бо вивіз 2 синів і дочку, але я впевнена, що морально йому важко. Тут він мав у підпорядкуванні 7 осіб і купу автотранспорту, а там він меблі збирає і робота ця не про комфорт і легкість. Так уже 4 рік пішов як він там, шансів змінити щось поки що він не бачить, тому як вже є. Я була в Монреалі ще у 2004 році - за 3 місяці навчання зрозуміла, що це не моя країна.
Та ж фігня, але в Ізраїлі. Досвід 8 років андроїд програмування, але працюю на заводі...
Так у всіх людей, які почувалися більш-менш нормально вдома.
Радіо Трек: НОВИНИ
