ПЦУ пояснили, чому українці мають перейти на новий календар
Юліанський календар не має сакрального значення, але він був найкращим з моменту появи
Проблема юліанського («старого») календаря полягає в тому, що кожні 128 років в ньому відбувається накопичення розбіжності в одну добу між астрономічним (сонячним) і календарним (вирахуваним за формулою) рівноденням. На сьогодні РОЗХОДЖЕННЯ між реальним (астрономічним) рівноденням та датою 21 березня, на яку мало б припадати рівнодення, складає вже 13 ДНІВ, - повідомляє Православна церква України.
Таке багатоденне розходження між реальними астрономічними подіями та календарними датами призводить до того, що святкування всіх неперехідних свят церковного року поступово зсуваються вперед, так що з плином часу.
Наприклад, свято Різдва Христового буде припадати на час приготування до Великого посту і навіть на сам піст, що є абсурдним.
У 1582 році на зміну юліанському календарю Римським папою Григорієм XIII було запроваджено астрономічно більш сучасний календар, названий григоріанським. Так Католицька Церква і низка країн Європи у XVI столітті перейшла на цей оновлений календар. Однак спосіб впровадження цього календаря, коли його прийняття чи неприйняття пов’язувалося з визнанням найвищого релігійного авторитету Римських пап, став однією з причин спротиву григоріанській календарній реформі серед православних і протестантів.
Тому східні Православні Церкви й надалі послуговувалися традиційним, юліанським календарем.
Але необхідно було виправляти календарну неточність, що була накопичена впродовж століть, тож у 1923 році на Синаксі представників Православних Церков в Константинополі під головуванням Вселенського Патріарха Мелетія IV було схвалено оновлений, так званий НОВОЮЛІАНСЬКИЙ календар. Він позбавлений недоліку юліанського календаря і є суттєво точнішим (більше наближеним до астрономічних подій), ніж григоріанський.
Тож новоюліанський календар – це вдосконалена форма юліанського календаря, де «пропускається» 7 діб на 900 років (тоді як у григоріанському – 3 доби на 400 років). У період від 1 березня 1600 року до 28 лютого 2800 року новоюліанський календар повністю збігається з григоріанським.
Станом на сьогодні більшість Православних Церков (Вселенський Патріархат, Олександрійський Патріархат, Антіохійський Патріархат, Румунська Церква, Болгарська Церква, Церква Кіпру, Церква Греції, Церква Албанії, Церква Чеських земель і Словаччини) використовують новоюліанський календар.
Оновлення календарної традиції в Україні було дискредитоване спробами її зовнішнього нав’язування. Відтак спротив календарній реформі у межах колишнього СРСР був також частиною опору тоталітарній більшовицькій політиці. Але нині фактори з минулого, які стояли на перешкоді календарних змін, втрачають свою актуальність.
Прагнення утвердження своєї, української, духовної ідентичності, поновлення історичного спілкування з іншими помісними Церквами-Сестрами, захист від агресії «руського міра», вимагають від нас назрілого рішення – долучитися до більшості Помісних Православних Церков, запровадивши у вжиток новоюліанський календар – як більш точний астрономічно та церковно прийнятий, зі збереженням традиційної пасхалії.
Проте практика традиційної пасхалії збережеться. Тобто, збережеться усталена до цього часу практика календарно-астрономічних правил для обрахунку дати Великодня і залежних від неї рухомих свят (наприклад, Вознесіння Христового або П’ятидесятниці).
Водночас зміняться дати святкувань нерухомих свят (Різдво, Стрітення, Покрова Пресвятої Богородиці та інші) – на 13 днів назад.
Отже, коли відповідне рішення Архієрейського Собору про календарну реформу буде затверджене Помісним Собором, що скликається у липні, то Українська Православна Церква нарешті виправить календарні неточності й відзначатиме церковні свята разом з більшістю інших Помісних Православних Церков світу. Водночас ті громади, які надалі схочуть дотримуватися старого календаря, можуть це зробити, з дотриманням визначеної соборно процедури - після рішення кваліфікованої більшості складу громади.
Джерело: ПЦУ
Радіо Трек: НОВИНИ
