Осине кубло, або ЩО не так з чатами українців за кордоном
З початком повномасштабного вторгнення осередки комунікації українців з'являлися у багатьох куточках світу
Після початку повномасштабного вторгнення мільйони українці були вимушені залишити свої домівки у пошуках прихистку за кордоном. І містах, де вони оселялися - створювали чати, аби полегшити комунікацію один з одним.
Для багатьох це був як острівець порятунку, коли у зовсім не знайомому середовищі можна отримати підказки - як зареєструватися, які потрібні документи, де можна отримати допомогу чи як знайти лікаря.
Атмосфера взаємодопомоги була на найвищому рівні, і люди так заводили нових друзів, з ким разом опинилися далеко від дому.
ТЕПЕР ОДНІ НЕРВИ І СВАРКИ
Але останнім часом будь-яке запитання, особливо від новачків провокує хвилю хейту.
І все частіше від українців, які мають потребу щось з'ясувати, можна почути: «Головне не питати в чатах!»
Олена:
- Я живу у Нідерландах, і виставила в групі повідомлення про продаж кросівок. Я пару разів їх взула, трохи не вгадала з розміром. Так на мене налетіли ледь не з криками, що це сором продавати вживане. Тут таке нікому не потрібно.... Хоча тут повно секонд-хендів, і європейці взагалі ощадливі, і максимально хочуть продовжити термін служби речей.
Марина:
- Моєму сину 18 років, він вчиться в університеті онлайн в Україні. Але місцеві студенти в Австрії можуть отримувати допомогу, як виплата на дітей, поки вчаться. Я спитала в чаті - чи може син сам заповнити папери на допомогу. У відповідь полилася купа негативу, від «а ви впевнені, що можете її отримувати» до «то раз він в Україні вчиться, хай там йому допомогу і платять»....
Саша:
- Я кілька місяців був на обліку в джобцентрі ( НІмеччина), і отримував виплати. Знайшов роботу, вийшов на один день, і ввечері спитав в чаті - коли треба повідомити про це джобцентр? У мене було враження, що мене пошматувала зграя вовків. Люди накинулися з коментарями, що маю повернути взагалі всі гроші які мені платив джобцентр, що я буду платити штрафи, що я мав попередити про намір йти на роботу ще за місяць..... А насправді виявилося, що нічого я не маю нікому повертати. Мене привітали з працевлаштуванням.
Катерина:
- Я з донькою три місяці живемо в Польщі. Зараз шукаємо іншу країну, тож я маю одночасно чи 7, чи 8 чатів українців у різних країнах. Запитую, чи приймають українців там зараз. Як правильно закрити чинний захист, щоб отримати прихисток в іншій країні....
І що ви думаєте? Скрізь одне й те саме. Або мене страшать, що відмовлять у прихистку, або запевняють, що я житиму тільки на хуторі, а для дитини місця в школі не має. Або взагалі на ці питання ніхто не відповідає. Отак - тотальний ігнор.
Попри це, більшість все одно продовжують перебувати у таких онлайн спільнотах, хоч і зізнаються, що є пасивними спостерігачами.
СВАРКА ЧЕРЕЗ ГРЕЧКУ
Ми ж натрапили на універсальне листування в чаті. Слово «гречка», можете замінити на свій варіант, і передбачити, як буде розгортатися діалог.
- Добрий день, де можна купити гречку?
- А навіщо вам гречка?
- Не розумію, навіщо вам гречка, тут набагато більший вибір крутих спагеті.
- Гречка! Тут вам не совок, попрощайтеся вже зі своїми звичками з минулого.
- Боже, коли ми двадцять років тому сюди переїхали, про гречку навіть не думали, і нічого, зараз все добре, нормально живемо.
- Дівчата, де ваша емпатія? Ну хоче людина гречки, невже не можна просто сказати, де її купити?
- Ми просто висловлюємо свою думку, не треба нам робити зауваження, ми живемо у вільній країні.
- От саме, у вільній країні людина має право знати, де можна купити гречку.
- Не купуйте тут гречку, вона неякісна.
- О, починається..... Якщо тут така погана гречка, то їдьте назад...
- Бляха, та що так складно самому погуглити, де та гречка є?
- Ну, да! Складно! Хочуть, щоб на все готове одразу. Я свого часу все місто мусила оббігати, щоб гречку знайти!
- Я вибачаюся. Ви сюди гречку жерти приїхали?
Радіо Трек: НОВИНИ
