На Закарпатті 20-річна чекає на первістка від 60-річного переселенця з Маріуполя
Вона спочатку прихистила чоловіка, а згодом вони одружилися
Жителька Хуста, що на Закарпатті, 20-річна Моніка Кадар, прийняла в себе вдома переселенця з Маріуполя Павла Гладковського. Попри те, що чоловікові вже майже 60 років, між ними спалахнуло кохання.
В перші дні березня до Чехії, де вже давно мешкає мій брат, виїхала мати. Батька в мене немає, він пішов із родини, коли я була ще маленькою. Кілька років тому мама показала мені його на вулиці, та він навіть у наш бік не дивився. У нього давно нова родина і нашим життям він фактично ніколи не цікавився, до мене не навідувався, – розповіла Моніка Кадар.
Відомо, що спочатку війни дівчина прихистила молоду маму з двома дітьми із Київщини, та коли у столиці стало більш спокійно, вони повернулися додому. Потім дівчина прихистила одну бабусю з Херсонщини, яка згодом виїхала за кордон.
Третім був Павло. Він приїхав у травні. З палаючого міста його вивезли сусіди. В машині була вагітна жінка, і їх не дуже перевіряли. Сам Павло мав поранення і йому потрібна була медична допомога, тож через блокпости проїхали більш-менш спокійно, – розповіла жителька Хуста.
За словами чоловіка, він виїхав із Маріуполя з уламковим пораненням плеча. Будинок, у якому мешкав чоловік, зруйнований, тому повертатися йому нікуди.
Жив один, бо дружина померла від раку сім років тому, а доросла донька живе в Іспанії. Вона, до слова, на 17 років старша за Моніку. Їй 36. Я вже давно маю двох онуків… Мені в лютому буде 60. У місті, в якому пройшла більша частина мого життя, мене більше нічого не тримає. Отже, я радий, що тепер пустив корені на Закарпатті, – говорить Павло Гладковський.
Чоловік пригадав, що коли перше побачив Моніку, то й не міг подумати, що між ними виникнуть стосунки. До молодшої на 40 років дівчини він ставився спочатку, як до доньки.
Я побачив перед собою дуже молоду дівчину. Вона була відкритою і доброю, накрила для мене царський стіл! Я почувався неймовірно вдячним їй! Про якісь почуття і не думав, бо різниця у віці між нами – 40 років. Їй було 19, а мені – 59. Мене вражало, яка Моніка добра господиня, як з усім вміє майстерно впоратися, адже у неї і робота, і город, і сад, і домашні котики та песики… Та ще і я на голову звалився. Було трохи незручно, адже вона одразу заявила, що я житиму в неї безплатно. Почав допомагати їй у господарстві – лагодити огорожі, збирати врожаї, ремонтувати сантехніку, робити полички для кухні на спеції… Коли вона була заклопотана іншим, готував їсти.
З перших днів так склалося, що ми все робимо разом і дружно, ніколи не конфліктуємо, між нами взагалі не виникає непорозумінь. Такої гармонії в мене у житті ні з ким не було! Поступово почав до дівчини щось відчувати. Та про все вона сказала першою. Я навіть якось не смів думати про кохання… Але наші почуття виявилися взаємними і ми зараз дуже щасливі, – зазначив Павло.
Моніка розповіла, що перші два місяці вони з Павлом жили як чужі люди, але в одну мить все змінилося.
Я сильно посварилася з братом телефоном і він взявся мене заспокоювати. Тоді ми вперше поцілувалися. А далі все пішло-поїхало. Через місяць після цього ми розписалися. Весілля не робили, просто оформили стосунки. Навіть фото на згадку не маємо! Зараз війна, не до святкувань ні мені, ні Павлові. Але свято на нашій вулиці буде, просто трохи згодом. Коли народиться наш первісток, на якого, власне, й чекаємо, – заявила Моніка та зауважила, що її родичі були не в захваті від такого кохання.
Мама навіть не приїхала на розпис, але нині стосунки в родині почали налагоджуватися.
Своїм Павлом дуже задоволена, бо він ніжний, уважний, чуйний та добрий. Вірю, що ми проживемо разом довге і щасливе життя, і що все у нас завжди буде гаразд, – підсумувала Моніка Кадар.
Джерело: Карпатський об'єктив
Радіо Трек: НОВИНИ
