Треба, щоб працювали за копійки: українка про польську реальність для наших біженців
Попри тяжку працю
Польські політики все частіше заявляють, що всі мігранти та біженці повинні працювати та сплачувати податки в Польщі. Найбільшою групою іноземців у Польщі є громадяни України. Згідно з даними Національного банку Польщі від середини 2024 року, 78% дорослих українців, які перебувають у Польщі, були працевлаштовані.
За даними Банку національного господарства, робота мігрантів та біженців з України призводить до щорічного зростання ВВП Польщі з 0,5% до навіть 2,4%.
У 2024 році «надходження від податків та страхових внесків, сплачених українськими мігрантами до польського бюджету, становили приблизно 15,1 млрд злотих», - йдеться у матеріалі oko.press з історіями українських біженок.
Українка Надія має дві вищі освіти. Три роки в Польщі вона називає найважчими у житті.
Вона акторка, режисерка та психологиня, соціальний педагог. У Львові вона працювала викладачем у художній школі. Також мала компанію, яка займалася проведенням заходів (для дітей, дорослих, наприклад, весіль). Війна все змінила. У Польщі, як вона каже, вона живе в гарному туристичному містечку з дорогими квартирами в оренду та відсутністю роботи. Перші кілька місяців вона майже не виходила на вулицю через стрес. Вона розуміла польську, але мала проблеми з розмовним мовленням.
Власник квартири, де на 40 метрах квадратних мешкало семеро осіб, в тому числі і Надія з донькою, мав ресторан і магазин. Він запропонував їй працювати офіціанткою. Вона спілкувалася з клієнтами англійською, а через кілька днів перейшла до магазину з італійськими товарами, де півтора року працювала продавчинею. Там вона навчилася спілкуватися польською, а також хвалить добре ставлення колег на роботі.
Вона хотіла працювати в школі з дітьми. Переклала свій диплом психолога та соціального педагога на польську мову. Однак, вона не може його нострифікувати, бо в Польщі немає аналога такої спеціалізації, тому всюди отримувала відмови.
У Польщі роботодавцям потрібні люди, які наполегливо працюють за копійки
Один з роботодавців нібито пообіцяв їй посаду арт-менеджера та що вона отримає трудовий контракт, але посадив її за касу, годуючи обіцянками, що вона скоро почне розвивати компанію. Надія довіряла, чекала, збирала ідеї, але залишився лише неприємний досвід. Виявилося, що вона не перша людина, з якою власники компанії так поводилися.
Вона півроку працювала в хоспісі доглядальницею за людьми з інвалідністю. Це була важка робота. Повернулися проблеми зі здоров'ям. Донька також захворіла. Тож вона взяла лікарняний.
Я чула від колег по роботі: ти психолог, а тепер тобі доводиться тут таке робити. Це було принизливо.
Я вважаю, що кожна робота потрібна та важлива. Я була власницею компанії, але я можу взяти в руки віник, пилосос. Корона з голови не звалиться. Але чому вони так поводяться? - каже Надія.
Тільки зараз все починається
Надія майже 20 років працювала аніматором. У польському дитячому садку, куди ходила її донька (зараз вона навчається у другому класі тієї ж приватної школи), вона допомагала організовувати різні заходи на волонтерських засадах. Нещодавно вона почала працювати асистентом вихователя (для цього не потрібна нострифікація диплома), а також викладає театральне мистецтво та танці. Поки що вона працює до кінця навчального року.
З вересня керівництво хоче продовжити контракт, але я також ще чекаю, і, можливо, повернуся до України, – каже Надія.
Вона додає, що важко будувати нову професійну кар'єру в іншій країні.
Я тут сама з дитиною. Мені доводиться оплачувати всі рахунки, орендувати дорогу. На життя залишається лише крапля. Ми з чоловіком заощадили на купівлю квартири у Львові, і тепер ці гроші витрачаються тут.
Ближче до кінця розмови Надія каже:
Будьте з нами. Наші воїни захищають не лише Україну, а й всю Європу. Я дякую кожному доброму серцю і бажаю, щоб у цій країні завжди був мир.
Радіо Трек: НОВИНИ
