«Ми не маємо сили радіти: останні дні ми провели в лікарні м. Бахмут», - Костянтин і Влада Ліберови (11 ФОТО)
«Герої вмирають. Героям боляче. Герої страждають за наше сьогодні й за наше завтра» (с)
Те, що ви прочитаєте – дисонує з загальним настроєм тилових міст, але автори цього тексту мають право казати те, що вони кажуть. Вони хронікери цієї війни: постійно під кулями та обстрілами – на передовій, роблять фото, які ви не раз бачили та якими захоплювалися, але…
Останні дні вони були не на Півдні, а на Сході.
БАХМУТ
«Останні дні ми провели в шпиталі міста Бахмут. Заїжджали туди кожного дня, на 1-2 години.
Ці дві години на день зробили з нами одну жорстоку річ. Ми не відчуваємо в собі сил радіти.
Україна звільнила Херсон! Ми так цього чекали. Але замість щастя, перед очима весь той біль, який ми бачили у фронтовому шпиталі.
Один день поранених привозили кожні півгодини. Лікарі працюють без зупинки, майже не маючи перерви на сон, їжу чи елементарно сигарету.
Це все так неправильно. Боже, це так неправильно!
У двір шпиталю заїжджає машина. На вигляд трохи відрізняється від звичайно медеваку. Відкриваються двері.
Тіло, накрите тряпкою.
Йому вже не потрібна поміч лікарів.
Носилки зносять у кут подвір‘я, кладуть поруч з іншими тілами, які привезли раніше.
Ще годину тому він був живий. Можливо, дзвонив своїй коханій. Можливо, в нього є діти.
Напевно, є ті, хто його любить і кому скоро доведеться дізнатись, що їх світ зруйновано.
Боже, цього ніколи не мало трапитись. Чому ми, чому з нами?
Але це відбувається сьогодні.
Герої вмирають. Героям боляче. Герої страждають за наше сьогодні і за наше завтра.
Це і є справжня ціна кожного міліметра нашої вільної землі. Ми завжди будемо про це пам‘ятати»
Радіо Трек: НОВИНИ
