Майже ніхто не знає: для чого в СРСР обклеювали будинки плиткою
Не лише декор
Фасади багатьох будинків, зведених у СРСР, легко впізнати за характерною дрібною мозаїчною плиткою. Хоча вона стала одним із символів радянської забудови, її використовували не лише заради зовнішнього вигляду. Насамперед це було практичне та економічно вигідне рішення.
Із 1971 року застосування дрібноформатної керамічної плитки та скляної смальти закріпили у будівельних нормах. Відтоді таке облицювання масово використовували під час зведення панельних будинків. Причиною стала необхідність швидко будувати житло для великої кількості людей, адже бетонні панелі мали свої недоліки, пише Главред.
Які функції виконувала плитка
Насамперед мозаїка захищала бетон від вологи. Вона створювала додатковий бар'єр, який не дозволяв опадам проникати в конструкцію, що допомагало уникнути руйнування стін, появи грибка та сирості у квартирах.
Крім цього, світла глянцева поверхня відбивала сонячне проміння, завдяки чому влітку будинки менше нагрівалися.
Ще однією перевагою була простота догляду: дощі легко змивали пил із фасаду, тому він довше залишався охайним без потреби у фарбуванні чи ремонті.
Також дрібна плитка допомагала приховувати нерівності, тріщини та інші виробничі дефекти залізобетонних панелей, роблячи фасади більш акуратними.
Економія та швидке виробництво
На відміну від штукатурки чи фарби, облицювання мозаїкою виконували ще на заводі під час виготовлення панелей. Це значно прискорювало будівництво, скорочувало витрати та дозволяло організувати виробництво за конвеєрним принципом.
За однією з версій, технологію використання дрібної мозаїки радянські фахівці перейняли в італійської компанії Bisazza, адаптувавши її до власних потреб.
Радіо Трек: НОВИНИ
