Масово дітей в Україні не народжуватимуть, або чому Україні не світить «ефект Другої світової»
Бейбі-бум це не про сучасну Україну
Після кожної великої війни суспільство сподівається на різкий сплеск народжуваності. Саме так сталося в Європі після Другої світової, коли мільйони сімей почали активно народжувати дітей. Проте сучасна Україна, за оцінками експертів, цей сценарій не повторить, пише ТСН.
Про це в інтерв’ю розповіла директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.
Чому досвід 1940-х більше не працює
Повоєнний бебі-бум середини ХХ століття мав зовсім інші соціальні причини. Тоді діти вважалися економічною опорою сім’ї, рівень споживання був мінімальним, а стандарти життя – дуже скромними.
Лібанова наводить показову історію: у 1944 році жінка з двома дітьми після евакуації змушена була жити просто у під’їзді київського будинку, бо житло було зруйноване. Сусіди допомагали з їжею та можливістю помитися, і це сприймалося як нормальний спосіб виживання.
Сьогодні ж подібні умови для більшості сімей є абсолютно неприйнятними. Люди зважують не лише можливість народити дитину, а й те, який рівень безпеки, житла та комфорту зможуть їй забезпечити.
Планування замість «народжувати, бо треба»
Ще один фундаментальний чинник – сучасні підходи до планування сім’ї.
«Після Другої світової ефективних засобів контрацепції майже не існувало. Нині ситуація інша: народжують переважно ті, хто цього справді хоче», – пояснює демографиня.
Це означає, що кількість дітей більше не визначається лише традиціями чи соціальним тиском – рішення стає цілком усвідомленим.
Тривожні цифри
До початку повномасштабної війни, у 2021 році, середній показник народжуваності в Україні становив близько 2,1 дитини на одну жінку – мінімально достатній рівень для простого відтворення населення.
Сьогодні, за оцінками експертів, цей показник упав приблизно до 0,7.
Навіть після завершення війни очікується лише часткове відновлення – максимум до 1,6. Для стабільного відтворення поколінь необхідно щонайменше 2,15.
Європейський досвід: війни не повертають бебі-бум
Сумна реальність полягає в тому, що після воєнних конфліктів у Європі масових демографічних «сплесків» давно не фіксують.
Подібну картину спостерігали:
-
у Боснії та Герцеговині після війни 1990-х;
-
у Сербії, яка десятиліттями тримається на вкрай низьких показниках народжуваності;
-
у Словаччині та Чехії, де після складних історичних трансформацій так і не відновився рівень відтворення населення.
Більшість європейських країн роками перебувають нижче позначки 2 дитини на жінку, а у деяких державах показники наближаються до нинішніх українських. Яскравий приклад – Південна Корея, де середній рівень народжуваності також близький до 0,7.
Війни, економічні труднощі та невизначеність не стимулюють народження дітей – вони, навпаки, формують покоління, яке відкладає батьківство або відмовляється від нього.
Чи врятують ситуацію грошові виплати?
За словами Лібанової, навіть збільшена державна допомога при народженні дитини не здатна кардинально змінити тренд.
«Ці кошти потрібні для елементарних витрат – памперсів, сумішей, одягу, іграшок. Це підтримка сімей із немовлятами та боротьба з бідністю, але не стимул до бебі-буму», – підкреслює експертка.
Ба більше, сама схема оголошення підвищених виплат часто має зворотний ефект:
-
сім’ї відкладають народження, очікуючи більших виплат;
-
у «перехідний» рік кількість дітей зменшується;
-
після запровадження нових сум виникає невеликий відкладений сплеск, але це лише компенсація відтермінованих рішень, а не справжній приріст.
Еміграція – окрема демографічна рана
Серйозним ударом для майбутнього України стала масова міграція.
«Європі вигідно приймати українців – працелюбних, освічених людей із дітьми. Близько третини вимушених мігрантів – це діти до 18 років», – зазначає Лібанова.
Саме ці родини можуть остаточно закріпитися за кордоном, що означає втрату цілих поколінь для України.
За словами експертки, всі зацікавлені в асиміляції наших громадян – це робить демографічні виклики всередині країни ще болючішими.
Реальність без ілюзій
Демографи переконані: очікувати повоєнного бебі-буму за зразком 1940–1950 років не варто. Сучасний світ живе за іншими законами:
-
люди більше планують народження дітей;
-
прагнуть стабільності та комфорту;
-
не готові приводити дітей у невизначене середовище.
Отже, після війни можливе лише незначне відновлення народжуваності, але аж ніяк не масовий сплеск. Українська демографічна криза залишатиметься одним із ключових викликів наступних десятиліть.
Радіо Трек: НОВИНИ
