Марна трата часу: українка розповіла, чого не вимагають у німецьких школах
На відміну від українських
Ірина Гондюл, киянка, у якої в профілі на Facebook зазначено, що вона працювала директором у СЗШ 158 м. Києва, а нині викладає у Karl-Treutel-Schule, написала думку німецьких вчителів щодо вивчення віршів напам’ять.
За словами Ірини, напам'ять у німецьких школах вірші вчать лише за бажанням. Оскільки завчання віршів особливо нічого не тренує. Час відбирає, так.
Людська пам’ять побудована таким чином, що вона потребує більш емоційної прив’язки. Зрозумілий дитині текст, що сприйнятий через емоційно-візуальний ряд, запам’ятовується ніби сам собою. А от спроби впхнути в голову текстові об’єми без емоційної складової – марна трата часу. А текст забувається учнем ще до кінця уроку.
Саме тому, розповідає педагогиня, діти у Німеччині програють вірш у вигляді театральних постановок, можуть писати твори за ним, пробують намалювати його, розповісти вірш своїми словами, описуючи звуки чи запахи, які є в історії, що описані в вірші.
Тупе зазубрювання, не прив’язане до емоційної пам’яті, до розуміння прочитаного, аж ніяк не розвиває пам’ять і користі не приносить.
Натомість вивченню віршів напам’ять вчителі в німецькій школі обирають написання власних віршів учнями. Тому дітей навчають різним прийомам того, як це можна зробити, - завершує свій допис киянка.
Чимало українських вчителів не підтримали думку Ірини та методику німців, а ось батькам, навпаки, вона сподобалася:
Радіо Трек: НОВИНИ
