«Мама шукає весільні сукні для дівчат на похорон»: допис про близнючок з Краматорська, що ранить душу
Українцям варто навчитись глибше розбиратися в кожній ситуації
Ракетний удар по піцерії в Краматорську забрав понад десяток життів. Серед жертв теракту – 14-річні сестри Аня та Юля. Дівчата були єдиними дітьми у сім'ї.
Ось такий допис напередодні з'явився про загиблих близнят у фейсбуці.
— Я мовчала.
Читала і мовчала, але про це варто сказати.
Трагедія у Краматорську обернулась черговою хвилею повчань щодо матерів, які ухвалили рішення бути вдома, повернутись до родини, зважили всі «за» і «проти».
Більше за все мене вразив пост колишньої викладачки, цілої професорки КНУ, яка поливала брудом матерів, які «наче кішки не віднесли кошенят в безпечне місце».
Далі ще був пасаж про «програми в США, Канаді і ще деінде, які могли би прихистити матерів і дітей». Що ця особа може навчити майбутніх журналістів?
Я завжди прошу не засуджувати і не повчати матерів. Але не справа професорок на інших фахівців з поведінки в часи війни повчати жінок, які заняті в критичній інфраструктурі чи на державній службі, чи на виборних посадах в міськрадах. Чи просто зрозуміли, що розлука з батьком дитину травмує більше за повітряні тривоги.
І ось підтвердження моєї думки і кількох реплік — не судіть матерів, якщо не знаєте, що вони роблять. Лише зі власних знайомств знаю, як зараз в три зміни працюють лікарки, які можуть не бачити днями своїх дітей. Бо ніхто не зробить деяку роботу дистанційно із США і Канади… Крапельниці по зуму не поставиш і лікарю не подасиш тампон чи скальпель… І давайте говорити чесно — низка лікарів втекла з країни, як щурі, бо боялись мобілізації, крові, поранених. І той медперсонал, який лишився тягне зараз за себе і «того парня».
Краматорська міськрада виклала інформацію щодо загиблих близнят в кафе — 14-річних Юлі і Ані Аксенченко.
Їхня мама працює в місцевій хірургії. А отже, рятує військових, цивільних… Мама берегла дітей, як могла, рятуючи чужі життя. З повідомлення міськради стає ясно, що мама вивезла дітей в село, діти навчались дистанційно більше року. Тобто мама їх убезпечила як могла. Але підлітки сумували за мамою і інколи приїздили ненадовго в місто. Вчора вони теж приїхали побачитись із мамою, яка цілодобово на роботі.
Не засуджуйте мам, які вигрібають зараз війну. І рятують чужих людей.
«Мама шукає весільні для дівчат на похорон, але в нас в місті такого немає, бо салони не працюють», — кажуть в офіційному повідомленні. Це ранить.
Мама шукає весільні сукні на похорон.
Двом дівчаткам 14 років.
Яких убили ракети.
Так не мало бути.
Сукні мали бути на весілля.
Але так уже є і це треба прийняти.
Мої щирі співчуття мамі дівчаток.
У квітні були подібні повчання матерів у Краматорську. Коли шахед влучив у дім і загинула 16-річна дівчинка. Виявилось, що це була дитина лікарів. Її мама Олена Невара була фельдшером з прийому викликів у місцевому центрі екстренної допомоги. Вона теж загинула, бо повернулась працювати додому після смерті чоловіка.
Треба вивчати деталі, а не писати про хрінових матерів, які не такі як кішки з кошенятами.
На фото Аня та Юля. Їх вбила Р.
Радіо Трек: НОВИНИ
